Читати книгу - "Гнилоби, S Batura"

Він обернувся і помітив відсутність сестри. 

— Куди вона поділася? — розгубився хлопчисько. — Мабуть, сховалася. 

Микита вирішив пошукати довкола, але позитивних результатів не було. 

— Де ж ти? 

Хлопчик помчав у коридор, а потім на сходи і до мами. 

— Ви не бачили Маринку? — запитав з порога схвильовано. — Ми були в підвалі, а потім вона зникла. 

— Як зникла? — підхопилася зі стільця Тетяна. 

— Не може бути, — повторив за нею Роман. 

Але перш ніж сім'я почала серйозно хвилюватися, з коридору з'явилася пропажа.

— Ви не повірите, — натхненим голосом залепетала дівчинка, — я була на даху. Ми з мухами гралися, вони справжні. Такі білі, оксамитові крильця. Навіть дозволили до себе доторкнутися. Мабуть, я їм теж сподобалася. Неймовірна пригода. Яке щастя бути тут! 

— І я так вважаю, — з полегшенням видихнула мати. 

— На даху? 

Роман спантеличився. 

— Але там все закрито. Треба ще раз перевірити. Маринко, — звернувся він до щасливої дівчинки, — не роби так більше, це небезпечно. Завтра ж відведу вас у басейн олімпійського резерву. Будете плавати, як чемпіони. Може, хоч по дахах лазити часу не буде.