Читати книгу - "МарІуполь. Як ми виживали... Хроніка війни., Олександр Зоря-Заря, Ольга Заря"

Олександр Зоря-Заря (текст і вірші)

Ольга Заря (вірші російською мовою)

ДЕНЬ ТРИНАДЦЯТИЙ

Жіно́че свя́то – свя́то навесні́…

За кві́тами рані́ше полюва́ли…

Сього́дні сніг і во́ду всі несли́

і в че́ргах ча́су провели́ чима́ло.

Хроніка подій. 08.03.22 (вівторок)

РАНОК

(-1°С). Сніг падає з неба. Він тане, але ми збираємо його та носимо у ванну на четвертий поверх. Черги біля водостічних труб, немов символи нової реальності, коли ми змушені стояти за водою.

Примітка: В минулому, цього дня, 8-го березня люди стояли в чергах за квітами, а сьогодні - за водою. Наші черги стали більш буденними, але не менш важливими.

14:00.

Сестра Ольга написала новий вірш – "БЛОКАДА МАРІУПОЛЯ". Її рядки прориваються крізь тишу, немов вигуки відчаю, які пронизані болем і надією. Вірш добре передає жахіття війни, змальовуючи контрасти між великим і малим, жорстокістю та надією. Ідеї про «шкурки овечьи» та «миротворцы-герои» дуже символічні й точно відображають абсурдність ситуації. Образи, такі як «Пахнет в городе дымом и пеплом» і «Солнце в небе взошло и пропало», створюють відчуття зруйнованого світу, де навіть природа змінюється під тиском війни:

    08.03.2022
    ОЛЬГА ЗАРЯ
              БЛОКАДА МАРИУПОЛЯ.

Грех большой растворяется в малом,

Задувая надежды как свечи.

Сбоку волки сигналят шакалам,

Чтобы сбросили шкурки овечьи.

Кто-то панику сеет сквозь пальцы,

Кто-то рядом взрывает и рушит…

Мы умеем за воздух держаться

И друг другу подсвечивать души.

Всюду холод и сердцу не сладко.

Утром снегом лицо умывая,

Верим, что не погаснут лампадки,

Есть для чая вода дождевая.

Пахнет в городе дымом и пеплом,

Солнце в небе взошло и пропало…

В испытаниях люди окрепли –

Газа нет – есть дрова и мангалы.

Неуютно в подвалах детишкам,

Связь разбита и нет интернета…

Наши «братья» усердствуют слишком,

Мы – не хунта… За что нам всё это?

Понимаем, кому это надо,

Только кто Мариуполь отстроит?

Для чего нам в подарок блокада?

Где они – «миротворцы - герои»?

Не пора ли сменить оперенье?

Для чего вам вчерашние грабли?

Отыщите своё направление

В тех краях, где ваш русский кораблик!

    ОЛЕКСАНДР ЗОРЯ-ЗАРЯ

    (переклад)   

БЛОКА́ДА МАРІУ́ПОЛЯ

Гріх вели́́кий, в мало́му розта́лий,

Задува́є наді́ї надве́чір.

А вовки́́ даю́ть зна́ки шака́лам

Позбавля́тися шку́рок ове́чих.

Хтось посі́яв триво́гу, безві́р’я,

Хтось руйну́є майбу́тнє байду́жо.

Ми трима́ємося за пові́тря,

Одне́́ одному грі́ємо ду́ші.

Всю́ди хо́лод, і се́рцю пога́но,

Вра́нці сні́гом обли́ччя вмива́єм,

Ві́рим в те, що лампа́дки не зга́снуть,

І вода́ дощова́ є для ча́ю. 

Па́хне по́пелом в мі́сті і ди́мом,

Со́нце в небі зійшло́ і пропа́ло…

У мита́рствах хара́ктер зміцни́́ли.

За́мість га́зу є дро́ва й манга́ли.

Дітлаха́м незати́шно в підва́лах,

Скрізь нема́є зв’язку́, інтерне́ту…

То «брати́» на́ші на́дто стара́лись,

Ми – не ху́нта… Це хтось недогле́дів?

Розумі́єм, хто став бомбува́ти,

Ті́льки хто Маріу́поль відно́вить?

Хто прині́с в подару́нок блока́ду?

Де вони́ – «миротво́рці-геро́ї»?

Чи не ва́рто зміни́́ти личи́ну?

Вам граблі́в учора́шніх забра́кло?

Пошука́йте свій на́прямок ни́ні

В тих края́х, де росі́йський кора́блик!

16:00 до 22:00.

Святкували 8 березня. На багатті підсмажили м'ясо, зварили макарони, буряк, напекли картоплі. Витягли із заначки стару пляшечку доброго коньяку, що завалялася з кращих часів, і відзначили свято. Наші жінки стали справжніми квітами цього дня: Марина (дружина), Ольга (сестра), Настя (невістка), Милана (внучка), Катерина Григорівна (бабуся невістки), Світлана (племінниця), Валентина Миколаївна (сусідка), Олександра Георгіївна (сусідка). Чоловіки цього вечора: я, мої сини Дмитро і Валентин, чоловік племінниці Андрій та їхній син Вадим. На диво, вечір був тихий. Можливо, це затишшя перед бурею? Ми лягли спати одягненими, готові до всього.

Жіно́че свя́то – свя́то красоти́,

жінки́ сього́дні – це найкра́щі кві́ти…

Гото́ві на рука́х жіно́к нести́

сього́дні, за́втра… і завжди́ носи́ти.

Анонс (День 13 → День 14):

"Тринадцятий день війни забрав звичні радощі свят, і навіть жіноче свято перетворилося на боротьбу за воду. А що далі? Чотирнадцятий день принесе нові втрати і ще більше випробувань — холод і вибухи руйнують усе довкола. Чи зможуть герої зберегти силу духу в умовах постійної загрози смерті?"