Читати книгу - "Океанаріум, Олег Петренко"

А що може знаходиться в другій кімнаті? У другій кімнаті плавають в акваріумах маленькі різнокольорові рибки, які завжди з радістю зустрічають усіх відвідувачів, а також є великі особини, що живуть у величезних акваріумах поруч з іншими мешканцями. У другій кімнаті мешкає великий зелений крокодил і швидка, і не повільна морська черепаха. Веселі та кмітливі пінгвіни, і поруч із ними плаває незадоволена життям сіра Акула. Ось так вирішили помістити в одній кімнаті й одночасно менеджери різних морських істот. Дуже важко зустріти їх разом у звичайному світі, а тут вони знаходяться один біля одного. У вільний час і між обідньою перервою вони найчастіше і один на одного збоку дивляться великими очима і чекають коли настане вечір і зачиняється заклад. Кожен з них думає про це життя по різному і кожен по своєму.

Друга кімната на багато більша в розмірах, ніж перша. У кожного свій акваріум і світ, у якому він живе. Постійно плавають по акваріуму вперед і назад і так протягом дня. Іноді ковтають світло, а відвідувачі, які бачать цю виставу, з посмішкою дивляться на рибок і фотографують їх. Біле світло приваблює всіх і має своє тепло як у сонця. Час від часу коли на дні акваріума стає холодно, то рибки піднімаються на поверхню і перевертаються животом до світла та відпочивають деякий час. Після не звичайного відпочинку назад і вже повільно повертаються на дно акваріума і животом лягають на пісок і думають про щось своє. Кожному в день тут сумно але це робота. Кожен чекає вечора і мріє про танці та пісні.

Крокодил коли стоїть на місці і не рухається видає дивні звуки і вони постійно привертають багато людей. Так він привертає до себе увагу, а люди нічого не розуміють і думають, що йому сумно, але всі, хто перебуває в кімнаті, одразу звертають на нього увагу та довгий час роздивляються, підходять і фотографують на телефон. Деякі люди намагаються з ним поспілкуватися і кличуть до себе, а він навіть не звертає уваги. Тривалий час щось кажуть, але це не допомагає, а інколи сумно і бракує свого вільного світу, де є річка і великий ліс з дорогою до моря. Насправді крокодил коли не звертає на людей увагу він про себе співає. Пісні про минуле і те майбутнє якого ніколи не буде. Спів і кольорові сльози на очах. Сумні і веселі пісні і все залежить від настрою. На світло не звертає уваги. Завжди тепло коли плаває у своїх мріях там де є річки і великі крокодили які плавають у воді з іншими тварини але цього ніколи не буде. У своїх мріях куди хоче туди йде. Немає ніяких обмежень руху і часу, а тут в акваріумі він тільки ходить вперед і назад і крім скла і людей нічого не бачить. Це холодні мрії в неволі, які будуть назавжди з ним. З одного кінця акваріума до іншого дуже маленька відстань і не вистачає простору для легкої прогулянки, а коли дивиться вперед, то одразу сміється і згадує не довге минуле, а бачить одне й те ж саме, постійно і щодня. У теперішньому світі стільки людей і всі вони різні та кольорові.

Сергій працює кілька років і час від часу підходить до крокодила й іноді з ним розмовляє. Очі крокодила все розуміють, але відповіді не чує. Постійно мовчить і не ворушиться. Це не має великого значення для Сергія, адже він усе розуміє. Сергій розуміє без слів і цього крокодилу вистачає, але ніяк йому не можу допомогти й іноді, коли нікого немає поблизу, йому розповідає різні історії зі свого життя, а крокодил лише піднімає голову і дивиться в очі. Якщо крокодил міг посміхнутися, то це вже наче б він сміявся. Подобаються історії Сергія.

Сергій під час роботи ходить з однієї кімнати в іншу і завжди дивиться на крокодила, і тільки інколи пересувається акваріумом, а так увесь час сидить на одному місці і не ворушиться, сумно йому і самотньо. Коли багато людей, то він сідає на великий камінчик і дає відвідувачам можливість якнайкраще себе роздивитись з різних боків. На посмішки і розмови про себе не звертає уваги і спокійно продовжує мріяти про повернення до свого рідного краю, але це неможливо і все прекрасно розуміє. Мрії є мрії і вони завжди з ним залишатимуться і навіть в ночі коли є можливість спати він бачить свій рідний край де не від кого не залежить і плаває у великій річці серед таких великих як він зелених крокодилів. Немає з ким поспілкуватися про свої мрії і вони лишаються тільки в його думках.

Сергій подивився на крокодила з посмішкою і далі пішов займатися своїми справами.

Щодо пінгвінів, які живуть і поруч у великому акваріумі, то вони постійно щось роблять, а саме танцюють і бігають туди-сюди, а коли нікого нема поруч, то ще співають пісні про кохання. Коли набридають пісні й танці, то в них з'являються інші розваги і з усмішкою починають штовхати одне одного, а потім тікають у різні куточки акваріума й ховаються одне від одного. Така в них гра.

Люди, які приходять подивитися на пінгвінів, з посмішкою спостерігають за ними і знімають їхні розваги на відео. Протягом цілого дня вони знають чим зайнятися і як себе розважити. Їм хочеться і вони поводяться як дикі пінгвіни і тікають один від одного, тримають деяку дистанцію і так протягом годин не наближаються, а інколи дивляться в очі і так, щоб ні хто не помітив. Це також їхня гра. Про самотність як крокодилу їм нічого не відомо адже вони живуть разом і завжди разом. Навіть коли вночі під час сну сплять один біля одного і так протягом усього життя. Через скло пінгвіни посміхаються крокодилу але він не звертає на них уваги і далі продовжує сидіти на одному місці.

Пінгвіни все бачать і смуток крокодила і тоді вони починають танцювати італійські танці але це не допомагає. Самотність настильно сильна що крокодил ні на що не звертає уваги. Кожен усе розуміє, але тут нічого не зробити. Усі бачать лише межу між світами але її ніяк не перетнути і кожен це розуміє. Крокодил з радістю також танцював разом із пінгвінами, але він нічого не може вдіяти із самотністю та бажанням повернутися у свій рідний дім.