Читати книгу - "Ігри в помсту, Світлана Бонд"

Поки Влад розмірковував над словами друга, дістав із раковини недопалок і викинув у попільничку. З наближенням пізньої ночі вахтерка кілька разів проходить увесь гуртожиток, залишаючи свій пост. У цей момент може зайти будь-хто, в кого є ключ. Таке малоймовірно, тому що вони зберігаються в надійному місці, але, в принципі, можливо.

- Я все перевірю, - Влад втупився в телефон, що почав вібрувати. Неохоче підняв слухавку і сів на край столу.

За вибухами попкорну Коля ледь міг його чути. Потім прийшли дівчата, які поглинули всю його увагу. Юля, котру він знав із самого дитинства, і Аліса, яку він іноді бачив на загальних парах. Вони виглядали не зовсім тверезими, бо навіть не помітили присутніх тут. Аліса дістала цигарки й мовчки простягнула одну Юлі. Та не відмовилася, хоча, наскільки Коля знав, вона ніколи навіть не пробувала.

Він вимкнув попкорн і підійшов до них, якраз коли Юля підкурювала. Вихопив з її пальців цигарку перш ніж вона встигла затягнутися. Викинув у відчинене вікно і, радіючи в глибині душі, приготувався до обурень.

- Агов! - скрикнула Юля.

- Мамці розповісти? - він подивився на Алісу: - Вийди, будь ласка.

Такий ввічливий тон змусив її послухатися. Вона зникла за дверима, залишивши подругу одну.

- Колю, досить! - вигукнула дівчина.

- Скажи це своєму батькові, який благав мене доглядати за тобою.

- Що?! Я вже не маленька, за мною не треба наглядати.

- Я бачу, - він мимоволі підняв очі на Влада. Той сидів на столі, притиснувши телефон до вуха, і очей з них не зводив.

- Слухай, коли ти збираєшся додому їхати? - її обличчя засяяло від геніальної ідеї.

- Не знаю, напевно, не скоро.

- Може, відвезеш мене? - Юля натягнула широку посмішку.

- Найми водія.

- Якого водія... я тебе прошу, в тебе ж машина!

- Слухай! - сіпнувся Коля. - Немає ніякої машини, забудь.

- Як це немає? А як же...

До них підійшов Влад, втягнувши носом запах підгорілого попкорну.

- Забудь, зрозуміла? - процідив Коля.

Можливо, це прозвучало надто грубо, адже Юля зірвалася з місця і залишила кухню.

- Я чогось не знаю? - запитав Влад, подивившись на двері, за якими зникла дівчина.

- Нічого цікавого, - Коля взяв пательню. - Ходімо.

У кімнаті дівчат, де на них чекали слабоалкогольні напої, шкідлива їжа і фільм, вони нарешті змогли розслабитися. Сиділи вчотирьох за столом і вперше думали про те, що відбувається на екрані, а не про те, що трапилося першого вересня. Тільки надовго їх не вистачило. Зовсім скоро Влад подав голос:

- Чисто теоретично, хто міг непомітно потрапити до гуртожитку?

- Той, хто живе в цьому гуртожитку, - відповіла Лєра. - Або той, хто в ньому працює.

- Тоді на поверсі були всі свої? - зацікавився Коля. - Я просто під градусом був, не дуже пам'ятаю.

- Начебто, - Лєра несвідомо почала здирати етикетку з пляшки. - Хоча я згадую кількох незнайомих людей. До нас же іноді пускають чужих, може, того дня ще хтось приходив, про кого ми не знаємо?

- Староста поверху має знати, - нагадав Влад, пхаючи в рот попкорн. - Вона за порядком намагалася стежити, може, щось бачила.

- Так-так, - протараторила Лєра. - Завтра запитаємо, а тепер нумо дивитися.

Вона натиснула на пробіл, і фільм продовжився.

Незабаром вони перебралися на ліжко Лєри, де помістилися всі четверо. Влад зручно вмостився з одного боку, Аня - з іншого, а Лєра і Коля розташувалися посередині. Тепер вони всі лежали під одним пледом, тісно притулившись одне до одного. Лєра, яка найсильніше наполягала на перегляді фільму, перша ж і заснула. Її голова опустилася на плече Колі, дихання стало рівним і тихим. Коля ж, відчуваючи її тепло, теж не зміг довго протистояти втомі й незабаром заснув.

Влад додивився фільм до кінця, тільки бачив він зовсім інше. Так загруз у власних думках, що не відразу помітив, як фільм закінчився, навіть здригнувся від несподіванки, коли Аня встала з ліжка. Вона обережно забрала тарілку з рук сплячої Лєри, прибрала пляшку Колі, а потім - ноутбук.

Наполовину сонний, наполовину п'яний Влад теж піднявся і глянув на двох сплячих друзів. Не зміг залишити це без уваги. Знову поклав голову сестри на плече Колі, а його руку - їй на живіт, що було схоже на обійми. Залишався останній штрих: він дістав телефон і ввімкнув камеру.

За допомогою великого і вказівного пальця Влад зробив половинку серця і витягнув перед камерою, щоб помістити цих двох в імпровізовану рамочку. Ані ця ідея теж припала до смаку, тому за допомогою своїх пальців вона зобразила таке саме серце і приклала до пальців Влада. Тоді він зробив кілька фотографій його сестри з найкращим другом, що спали в обіймах, посміхнувся і пішов. Звісно ж, не забув поміняти аватарку їхнього чату в телеграмі. Ідеальний злочин.