Читати книгу - "Скорочено П’ятнадцятирічний капітан"

з ним у двір факторії. Чаклун навіть не дав нічого сказати Алвішу. Розштовхавши натовп, він став посеред кола й заходився показувати свою пантоміму. Він підносив руки до хмар, сварився на них кулаками, заклинав їх, наказував їм повернути назад. Почувши вигуки й виття натовпу, місіс Уелдон та малий Джек вийшли з хатини. Чаклун показав на них, мовляв, саме вони винні, бо прикликали хмари зі своїх дощових країн, щоб затопити Казонде й виморити народ голодом. Мганнгу зрозуміли. Муана загрозливо простягла руку до місіс Уелдон. Натовп тубільців, несамовито лементуючи, кинувся до неї.

Приголомшена місіс Уелдон схопила на руки Джека. Притиснувши його до грудей, вона стояла, заклякнувши перед знавіснілими дикунами. Мганнга попрямував до неї. Тубільці розступилися перед цим чаклуном. Алвіш, який вельми цінував життя своєї бранки, не знав, що йому робити, і теж підступив ближче до неї. Мганнга вихопив малого Джека з рук матері й підніс до неба. Місіс Уелдон зойкнула і впала на землю, зомлівши. Але мганнга, зробивши володарці Муані знак, з якого та зрозуміла його намір, взяв бідолашну матір на руки й поніс її разом із сином. Вражені дикуни покірно розступилися перед ним.

Алвіш кинувся услід за мганнгою, щоб спинити його, але гнів натовпу враз обернувся проти нього. Муана звеліла схопити Алвіша, і він, розуміючи, що непокора дорого йому коштуватиме, відразу принишк.

Мганнга тим часом ніс своїх жертв до лісу і пройшов понад 3 милі. Тубільці потроху відставали й нарешті, зрозумівши, що мганнга хоче залишитись сам, повернули назад.

Чаклун, яким був не хто інший, як Геркулес, приніс хлопчика і місіс Уелдон до берега річки, що текла на північ. Там у бухточці, схованій поміж прибережними чагарями, стояла на піску пірога, прикрита соломою. Туди він і поклав свою ношу.

Розділ XVII

УНИЗ ЗА ТЕЧІЄЮ

У пірозі вже чекав Дік Сенд. Він був іще кволий і міг сісти тільки з допомогою кузена Бенедікта. Друзі рушили річкою на пірозі, а Геркулес розповідав про свої пригоди: як він непомітно йшов назирці за кітандою, що в ній несли місіс Уелдон і Джека; як знайшов пораненого Дінго і як вони вдвох добулись до Казонде; як послав записку з Дінго; як після несподіваної появи кузена Бенедікта напав на мганнгу, якого чекали в Казонде. Прив'язавши чаклуна до дерева, Геркулес забрав його прикраси і одяг. Залишалось тільки зіграти роль заклинача дощів; це блискуче вдалося завдяки надзвичайній довірливості тубільців.

Дік розповів друзям, що був прив'язаний до стовпа і марно намагався розірвати ліани. Вода залила його, піднялась вище голови. Він знепритомнів, а коли прийшов до тями, перед ним стояв Геркулес. Виявилось, що потік, пішовши в старе русло, вивернув стовпа і поніс із собою Діка, а Геркулес виловив його ледве живого з води, висмикнувши стовп з землі.

Вони завели розмову про бідолашних Геркулесових товаришів: старого Тома, його сина Бета, Актеона і Остіна. Їх погнали в область Великих Озер. Геркулес бачив їх у невільничому каравані, але не міг допомогти.

Місіс Уелдон коротко розповіла Дікові Сенду про своє життя у факторії Алвіша. Дік вважав, що Негору хоче затягти містера Уелдона в пастку. Тому треба тікати чимшвидше, щоб дістатися до узбережжя раніше, ніж Негору повернеться в Мосамедіш.

Ця річка текла на північ і, можливо, впадала в Конго. Друзі хотіли допливти до гирла Конго, а в гвінейських колоніях дістати допомогу. Спершу Дік Сенд мав намір спуститися за течією на плавучому острівці з водоростей. Але Геркулес, якось блукаючи берегом, натрапив на пірогу. Пірога була достатньо велика, на ній могли сидіти по кілька веслярів.

Місіс Уелдон та її супутники зручно розташувались у пірозі. Швидка течія несла її вниз, і правувати нею можна було одним кермовим веслом. Вони прикрили пірогу трав'яним навісом, і вона здавалася непоказним трав'яним острівцем серед інших плавучих острівців.

Кожного дня мандрівникам доводилося добувати харчі. Вони ловили рибу і полювали на березі. Дік Сенд мав з вогнепальної зброї лише рушницю — її взяв з собою Геркулес, коли втік під час атаки на термітник, — та невеличкий запас набоїв. Протягом перших двох днів місіс Уелдон та її супутники харчувалися тими запасами, що їх Геркулес зібрав перед від'їздом.

Для кузена Бенедікта подорож здавалася нудною. Він із жалем згадував факторію Алвіша, де залишилась його бляшанка з колекцією комах. Та якось Геркулес дав йому якусь бридку волохату істоту. Кузен Бенедікт обережно взяв істоту двома пальцями й підніс до самісіньких очей, знову з жалем згадавши про окуляри та лупу. Чоловік закричав, що це унікальна комаха, схожа на павука, але вона дійсно комаха, бо має 6 ніжок, а павуки мають 8 ніжок.

Розділ XVIII

РІЗНІ ПОДІЇ

Протягом наступного тижня пірога пливла далі за водою. За ці дні не сталося нічого особливого. Річка текла серед чудових лісів. Край був безлюдний. Якось на березі Дік Сенд зустрів лева, але йому вдалося врятуватися. Місцями, де береги були пологі, траплялися сліди селищ, де лежали обгорілі людські кістки.

10 липня на правому березі мандрівники вгледіли село з будівель на палях. Русло там ширшало, утворюючи ніби бухту, над якою на дерев'яних помостах стояло хижок 30. Течія несла пірогу просто на палі. В селі жили люди. Була ніч. На помості над самою водою сиділи два тубільці, голосно розмовляючи. Течія несла пірогу просто до них. До помосту залишалося футів сто, коли Дік Сенд почув стривожені крики тубільців, адже вони наставили сіті, а пірога, яку вони прийняли за острівець, могла пошматувати сіті. На щастя, коли пірога шугнула під поміст, саме цієї миті тубільці витягли сіті з води. Аж раптом трав'яний навіс зачепився за поміст і частину його здерло