Книги Українською Мовою » 💛 Дитяча література » Якось перед Різдвом, Юлия 📚 - Українською

Читати книгу - "Якось перед Різдвом, Юлия"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Якось перед Різдвом" автора Юлия. Жанр книги: 💛 Дитяча література. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 12 13 14 ... 20
Перейти на сторінку:
Прокляття Льодового чаклуна

Якось напередодні Різдва в одному казковому місті трапилася біда. Льодяний чаклун наклав на нього прокляття і воно вкрилося міцною кригою. Замерзло все: будинки, люди, тварини та дерева, навіть дим, що підіймався над дахами, застиг у повітрі. 

Дивним чином воно не зачепило лише двох сніговиків, які, мов вартові, стояли біля святкової ялинки. Вони потирали від холоду свої червоні носики й розмірковували над тим, що робити далі.

Саме в цей час до міста потрапив хлопчик Діма. Він дуже здивувався, коли замість теплої святкової атмосфери, яскравих гірлянд, веселого щебетання дітей та щасливих облич побачив довкола лише холодний лід.

— Що трапилося з містом? – розмірковував він, ступаючи по безлюдних вуличках.

Аж ось біля ялинки він зустрів двох сніговиків, які й розповіли йому про те, як злий чаклун перетворив колись яскраве та веселе місто в холодну пустелю.

— Невже цьому не можна ніяк зарадити? – запитав хлопець.

— Зняти прокляття може лише чарівне слово, яке заховане в крижаній печері, – відповів один Сніговик.

— Але дістатися її дуже непросто, – сумно додав інший.

— Ми повинні спробувати це зробити, – впевнено мовив Діма. – Показуйте, де та печера.

Сніговики переглянулися між собою і вказали хлопцю на вершину гори, яка ледь виднілася звідси. Всі троє вирушили в дорогу. 

І хоча шлях до печери вони подолали досить швидко, головні випробування чекали на них попереду. Вся річ у тім, що вхід до печери закривали три міцні брами. Щоб відчинити кожну з них, потрібно було виконати завдання, яке було на ній написано.

Трійця зупинилася перед першими дверима і Діма почав читати:

“Щоби двері ці пройти,

Маєш так зробити ти:

Страву гарну приготуй

І смаками нас здивуй.

Тільки три інгредієнти -

Ось і всі в ній компоненти.

Перший - ягоди морозні,

Що висять на гілках й досі,

Другий - сніговії квіти,

Ну а третій - тепле світло”

— Я геть нічого не розумію, – похитав головою один сніговик.

— Я теж, – додав другий.

Діма почав міркувати. Він згадав, що бачив не один раз, як зимою на кущ калини прилітали пташки й дзьобали червоні ягоди. Бабуся казала, що калина не боїться морозів і нею можна смакувати навіть взимку.

— Морозні ягоди - це калина, – радісно вигукнув хлопець і перший сніговик відправився на її пошуки. 

Далі було важче. Хлопець ніяк не міг зрозуміти, що то за квіти такі снігові. Він почав перебирати в памʼяті все, що було повʼязане зі снігом. Та ніякі квіти в уяві не зʼявлялися. Сніговик мовчки стояв поруч з хлопцем і переступав з ноги на ногу. Від холоду його чубчик вкрився сріблястим інеєм. Поглянувши на нього, Діма закричав:

— Точно, іній. Снігові квіти - це ж візерунки інею на вікнах.

Отож, два інгредієнти були готові. Залишалося знайти лише тепле світло. Перше, що спало на думку усім трьом, було сонце. Але зараз воно ховалося за густими хмарами й жоден промінчик не падав на землю.

Тоді сніговики взялися за руки й почали швидко кружляти. Від їхніх рухів здійнявся вітер, який піднявся високо вгору і легенько відштовхнув одну хмаринку. Легенький та теплий промінчик сонця спустився на браму. Тієї ж миті двері відчинилися і друзі опинилися перед наступним завданням.

Цього разу воно було таким:

“Щоби далі вирушати,

Треба загадки вгадати.

Перша загадка така -

Схожий він на їжака,

Та коли пожовкне листя,

Кожушок на ньому трісне”

— Каштан, – майже в один голос закричали всі троє.

“Другу загадку послухай:

Має довгі сірі вуха,

Шубку двічі він міня -

Навесні й коли зима”

— Зайчик, – знову відповіли всі разом.

“Третя загадка - остання,

Тут подумать треба справно.

Відгадай страшне створіння,

Що дерева рве з корінням”

Після цієї загадки на якусь хвилину запанувала тиша.

— Ведмідь, – сказав сніговик.

— Трактор, – додав інший.

— Екскаватор, – доповнив Діма.

Але брама не відкривалася. Трійця думала далі. Хлопець почав малювати у своїй уяві величезне дерево, яке лежало на землі. І тут він згадав про бурю, під час якої вітер зносив усе на своєму шляху і виривав дерева прямо з корінням.

— Вітер, – сказав Діма і двері брами відчинилися.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 12 13 14 ... 20
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Якось перед Різдвом, Юлия», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Якось перед Різдвом, Юлия"