Читати книгу - "Наречений у спадок , Олесь Король"

Для нас пані Аласі турботливо підготувала кімнати кімнати в лівому крилі , що виходили вікнами на східну сторону,  а якщо бути точною на так званий парк, хоча як на мене то це скоріш була лісова чащоба. Сказати по правді я очікувала щось більш розкішне. Моя кімната була надто маленькою , в ній ледь помістився складний диван-книжка, письмовий стіл і стілець. В кутку стояла лакована , дерев'яна шафа схоже , що вона як і більшість меблів залишилася з часів дитячого інтернату . Єдиною ціною річчю тут було старовинне дзеркало в різній , позолоченій оправі. Кімната Ірки знаходилася поруч з моєю, а ось Дениса сувора пані Аласі поселила поряд із собою. Можна подумати , що якби нам закортіло зайнятися чимось таким то це нас би зупинило. На мій привеликий жаль його більш цікавив сам маєток, а вірніше його історія чим я. Незважаючи на занедбаність маєтку в кімнатах було тепло і це було велетенським плюсом. Я переодягнулася в зручний флісовий костюм світло - бежевого кольору одночасно пожалкувавши, що не запитала у Марини Аласі про одяг. А , що якщо тут заведений якийсь спеціальний дрескод, і на обід прийнято з'являтися в сукні? Хоча чого ж це я так переймаюся? Віднині я господиня цього маєтку, а отже можу встановлювати власні правила. Я мимоволі посміхнулася цій думці і поспішила до їдальні, хоча до обіду залишалося ще півгодини, та мені кортіло познайомитися з моїм новим будинком . 

Їдальня виявилася майже такою як я її уявляла. Це  була велика , напівкругла кімната з великими вікнами, високою стелею і ліпненими гіпсовими колонами. Підлога була вистелена натертим до блиску паркетом, яскраве світло лилося з кришталевих люстр яких тут було аж три. В каміні , що навпроти дверей жарко палав вогонь і це створювало надзвичайну атмосферу затишку . Схоже , що їдальня була єдиним приміщенням , що зберегло отой старовинний шарм минулих епох. Скоріш за все колись тут була бальна зала. На якусь мить я уявила як розкішно одягнені пари кружляють по залі , а музиканти на балконі грають мазурку чи вальс. Мені здається я навіть почула шелест тканин святкових жіночих суконь ,  приглушені розмови, та легкий сміх. Хоча це була лише моя уява. Не знаю на , що я надіялася. Можливо на те, що в мене знову буде видіння на кшталт того, що було в автомобілі? Мені не хотілося зізнаватися собі та я раптом знову захотіла побачити отого чоловіка. Знову захотіла відчути свої руки в його руках , і отой поцілунок, такий п'янкий , і пристрасний. Можливо він жив в цьому маєтку, і цілком імовірно, що він стояв саме ось тут де зараз стояла я ? Та нічого не відбулося. Їдальня не перетворилася на бальну залу і не заповнилася людьми які жили багацько століть тому. І я залишилася собою, а не перетворилася на оту дівчину в вишуканому вбрані , що привіз з собою чорноволосий незнайомець. 

Денис вже був в їдальні. Хлопець стояв біля скляної шафи , з цікавістю роздивляючись порцелянові фігурки, що стояли на її поличках. Я подумки зрівняла його з чоловіком зі свого видіння. Звичайно ж він не мав тієї харизми , але по своєму був привабливий, особливо в світло - сірому светрі вільного покрою який так імпонував його світло - сірим очам. Я тихенько підійшла до нього, бажаючи дізнатися, що його так зацікавило. 

Мініатюрні , порцелянові фігурки в шафі дуже майстерно зображали різноманітних , казкових героїв. Серед них були; і балерина, і русалочка , що сиділа на камяній брилі, Рапунцель з довгим волоссям і здається Попелюшка в одному черевичкові. Були і інші герої яких я не знала, або ж не пам'ятала; чоловічок з портфелем і середньовічний музикант з лютнею в руках. Я зацікавилася цією фігуркою . Майстерно виконана мініатюра зображала молодого , стрункого хлопця з темно - каштановим волоссям, що вилося до самих плечей. Мені здавалося, що я можу роздивитися навіть його очі, які були чи то  світло - карими, чи скоріше сіро- зеленими, бо так одразу неможливо було розгледіти. Увага ж Дениса була прикута до закоханої  пари- рудоволосого хлопця в розкішному одязі і короні , що сяяла так сліпуче ніби вона була зі справжнього золота і смарагдів,  що обіймав дівчину в легкій  сукні і з довгим, зеленим волоссям. 

Усі ці фігурки, навіть та , що зображала пухнастого , сибірського кота були  виконані настільки майстерно , що можна було роздивитися складки на їх одежах і риси обличчя.

-Вони прекрасні...- Проговорив він і в захваті подивився на мене. 

Не знаю, що саме він мав на увазі говорячи це. Можливо це було сказано про усю колекцію, а можливо лише про оті дві , що впали йому в око. Я посміхнулася йому у відповідь. 

-Вона схожа на Мавку з " Лісової пісні" . Саме такою я її уявляла. - прошепотіла я, розділяючи його захоплення. 

Ми стояли так близько один від одного , що я відчувала на своїй щоці його гарячий подих і легкий аромат його парфумів кориця зі свіжістю моря. 

-А той хлопець в короні - зачарований  принц...- Ледь чутно прошепотів Денис. 

-І хто ж його зачаклував? - Поцікавилася я, не в силі відірвати погляду від порцелянового юнака. - Можливо зла мачуха? І хто тепер зніме з нього чари, коли його принцеса поруч з ним? 

Мені закортіло роздивитися фігурки краще і я простягнула руку до скляних дверцяток, та ті виявилися зачиненими. Я здивовано подивилася на Дениса, той лише стенув плечима. 

-Можливо вони дуже цінні? - зробив він припущення. 

 Його рука торкнулася моєї і раптом сталося те про, що я давно мріяла. Він нахилився до мене і поцілував; обережно, несміливо. Його поцілунок був ніжним і невиним зовсім не таким як у того чоловіка в моєму видінні. Я була настільки приголомшена тим , що сталося , що навіть не наважилася відповісти йому і він швидко відмахнувся зрозумівши мою бездіяльність як байдужість. Його бліді шлкии залив густий рум'янець. 

-Вибач..- винувато прошепотів він . 

-За, що? - щиро здивувалася я і обережно взяла його за тремтячу руку. 

Мене завжди дивувало, чому вродливі хлопці такі несміливі і навпаки отаке як Віталька вважає себе ледь не божеством. Не в силі стримувати себе я впилася в його м'які вуста. Цього разу наш поцілунок був більш пристрасним. Все ж таки Ірка була права коли говорила, що ця поїздка допоможе мені влаштувати особисте життя.