Читати книгу - "Наречений у спадок , Олесь Король"

Матео, щасливо посміхаючись, обійняв жінку і вони злилися в палкому поцілункові. 

-Прощавай моя люба, нам вже час йти. - звернулася вона до мене. - Ми надто довго чекали один одного. 

Матео Ракоці вислизнув з обіймів дружини з якою його розлучили злі чари його мачухи і підійшов до нас . 

-Прощавай моя дитинко. 

Він обійняв мене і поцілував в щоку. 

-Я залишив тобі подарунок під ялинкою. Згадуй мене хоч інколи. - прошепотів він мені на вухо. 

-Прощавай...- прошепотіла я і знову заплакала. 

Мені не хотілося розлучатися з ним. Але я розуміла, що по іншому й не могло бути. Триста років це надто великий срок. Триста років життя в подобі потвори вдень і в подобі кота вночі. Він заслугував на спокій. 

-Не плач дитинко. 

Матео ніжно витер сльози з моїх щік. 

-В тебе все буде добре. Твоя власна історія лише розпочинається і попереду на тебе чекає ще багато дивовижних пригод, як і твого хлопця. 

Він поцілував мене в чоло і рішуче підійшов до своєї дружини. Яскраве світло огорнуло їх і вони невдовзі розчинилися в ньому наче їх ніколи і не було. 

Денис несміливо обійняв мене за плечі. Ми ще деякий час стояли притулившись один до одного не в силі відвести поглядів від того місця де ще декілька хвилин назад стояли мої предки. 

-Вже пізно, а ми надто стомилися. 

Проговорив Денис і поплентався до дверей. Я відчула деяке розчарування. Якщо бути відвертою я очікувала, що після всіх пережитих жахіть він візьме мене на руки і віднесе до своєї кімнати після чого моя кров вже не згодиться ні для одного з ритуалів чорної магії. 

Я ще деякий час самотньо стояла посеред їдальні, роздумуючи над тим як мені жити надалі після всього того, що прийшлося пережити. Коли я йшла по коридору до своєї кімнати то почула, що в ванній кімнаті шумить вода. Наскільки мені було відомо більшість чоловіків не підозрюють про те, що ванну кімнату як і туалет потрібно замикати під час користування. Я штовхнула двері і схоже, що Денис не був винятком. Через шум води він не почув як я увійшла всередину. Знявши сукню, я взяла кусень мила і підійшовши до нього почала настоювати йому спину. Я боялася , що він прожене мене, та коли він повернувся до мене, я зрозуміла,що цього не станеться. 

Свій перший раз я уявляла зовсім не таким. Мені мріялося величезне ліжко всипане пелюстками рожевих троянд, але на пошук пелюсток не було ні часу, ні бажання. А свій перший досвід ми отримали в душі тому, що коли ти палко кохаєш то місце і час вже не мають значення. 

Після того ми продовжили вже в моїй кімнаті. Коли я прокинулася в обіймах хлопця на дворі вже був білий день. 

Ірка вже поїхала про, що я дізналася із записки , що вона залишила. Їй пощастило перекупити квиток і тепер вона вже була в дорозі додому. 

Під ялинкою окрім ще однієї порцелянової фігурки, що зображала Заблоцького я знайшла товстий конверт з якимись паперами, адресами і як не дивно з номером мобільного телефону. Згодом я дізналася, що це номер дуже поважного адвоката, який працює на одну з найстаріших адвокатських контор в Австрії. Він і пояснив нам з Денисом, що згідно цих паперів я являюся єдиною спадкоємицею трастового фонду князів Ракоці, а також цілого пакету цінних паперів, і титулу княгині. Звичайно, що мені ще потрібно було пройти немало юридичних процедур раніше чим увійти в спадщину, але мене запевнили в тому, що особливих трудностей не буде. Мій прадід князь Матео Ракоці зробив все можливе, щоб його нащадки отримали належну їм спадщину. 

Через п'ять місяців. 

Був тихий,літній вечір - один з тих , що бувають на початку червня. Ми з Денисом сиділи на мансарді його будинка і спостерігали за тим як сонце повільно опускається за край неба. 

-Сьогодні я отримала папери які дають мені право на спадок. Віднині я єдина і закона спадкоємиця трастового фонду князів Ракоці. 

-Це чудова новина. 

Його рука обвилася навколо мого стану і я затремтіла. Його дотики завжди викликали в мене оте зрадницьке тремтіння і грішне бажання близькості. 

-І як ти думаєш розпорядитися коштами? 

Взагалі ми це вже обговорювали і не раз. До того ж згідно заповіту, кошти фонду мали суто цільове призначення, що допомогло мені уникнути сплати податків державі. Я могла використовувати кошти лише для благодійних справ. 

-Перше, що я зроблю це викуплю " Вітряний пагорб" , а вже потім влаштую там дитячий будинок. 

-Це чудова ідея. 

Схвалив моє рішення Денис і обійняв. 

Ми саме цілувалися коли на ґанок вибігла Зінька - його сестра- близнючка. Одягнена дівчина була в надто відверту сукню, яка ледь прикривала її апетитні частини тіла. 

-Привіт Софі.- кинула вона мені навіть не глянувши на нас. - Я пішла , на мене не чекай. 

-Ти куди?

-На побачення, а, що ? Ти ж он маєш дівчину, то чому мені не можна. - обурилася вона і швидко збігла сходами. 

Біля низенької хвіртки на неї вже чекав Віталька на своєму новенькому мотоциклі. Зінька заскочила позаду нього і вони обоє помчали геть. 

-Твоя сестра зустрічається з тим виродком? - щиро здивувалася я. 

-Мені й самому це не до вподоби, але вона доросла дівчинка. 

Денис посміхнувся і нахилився наді мною. 

-До речі весь будинок в нашому розпорядженні. 

Я зрозуміла його натяк і заперечувати не стала коли він взяв мене на руки і відніс до своєї кімнати. 

Кінець