Читати книгу - "Хто проти суперкрутих"

Дотиснути?!

Я не з тих, хто дотискає. Я належу до типу людей, які відступають з надією, що все вляжеться само собою.

— Дотискати треба на повну, а не наполовину, — повчала тітка Муна. — Найменший натяк на вагання на старті, і Тея, Роня та Ширін вчепляться тобі в горлянку й подеруть на дрібні клапті, навіть гикнути не встигнеш. Так завжди діють крутелики. Я мала з такими справу навіть дорослою, і з роками ліпше не стало! Але повернімося до справи! Суть у тому, що ти мусиш рішуче діяти від самого початку, дати їм зрозуміти, що перед ними гідний суперник. І це ще не все. Ти — суперниця, яка будь-що прагне перемоги!

Тітка Муна відхилилася на спинку стільця, задоволено кивнула головою.

Нільс глянув на мене.

Я теж скоса подивилася на нього.

— Уперед! — закликала тітка Муна. — Де ваша воля до боротьби? Готові дати відсіч суперкрутим?

— Ясно! — з готовністю відгукнувся Нільс.

— Звичайно! — неохоче погодилась я.

Тітоньці Муні не бракувало красномовства, однак мене вона щось зовсім не надихнула. Тітка не здогадувалася, які злі сили нам протистояли. Сумніваюся, що дорослих суперкрутих можна хоч приблизно порівняти з Теєю, Ронею та Ширін.

— Розумію, — мовила тітка Муна. — Боїшся, що вони мають більше козирів на руках.

— От, власне! Мають! — вигукнула я. — Бо вони — найгламурніші дівчата в усіх сьомих класах, а я… я… просто я!

— І повинна з того радіти! — не відступала тітка Муна. — Можливо, зараз вони й справді втішаються більшою популярністю, ніж ти, але все можна змінити. Бачила б ти свою маму, коли їй було дванадцять років. Вона мала пістряве волосся і таку товсту задницю, що їй вистачило б і половини. Не кажу, що вона закінчила школу суперзіркою, однак багато чого змінилося відтоді, як її прозивали Товстухою.

Тітка Муна відкусила шматочок від скоринки тако.

Я тяжко зітхнула.

Так, тітка Муна моя найулюбленіша тітонька, але вона зеленого уявлення не має, про що говорить.

— Хочеш сказати, що я коли-небудь зможу стати крутішою за Тею, Роню і Ширін? Та ти тільки глянь на мене! Я ж потвора, справжній freak!

Тітка Муна так рвучко підхопилася зі стільця, аж той ледь не перевернувся. Вона, мов торпеда, поперла навколо столу до мене.

— Ти не пофинна так кафати, — прогугнявила тітка повним ротом м’ясної начинки з сиром, притискаючи мене до грудей. — Ніякий ти не фффік!

Я почула, як вона ковтнула те, що мала в роті. Її горло було біля самого мого вуха.

— Ніякий ти не freak, — повторила вона виразно. — Чуєш? Ти — Анне Беа, найсолодша, найчудовіша, найрозумніша дванадцятирічна дівчинка з-поміж усіх мені відомих! А ти, Нільсе, — додала вона, — на почесному другому місці.

Нільс усміхнувся.

— Ти так кажеш тільки тому, що я твоя небога, — пробурмотіла я.

Тітка Муна випустила мене з обіймів.

— Твоя правда. Це теж має значення. Але я справді так вважаю. Не знаю жодної іншої дівчинка, яка, скажімо, так мило усміхається, як ти. Якщо добре подумати, то я, не вагаючись, скажу, що Нільс повинен розділити з тобою перше місце.

Кутики Нільсових уст майже дотягнулися до вух.

— Не лише твоя усмішка мила, — тітка погладила мене по щоці. — Ти маєш найгарніші очі. Блакитно-сірі й трішки зелені. Пусте, якщо вони не дуже добре бачать, зате вони гарні! А глянь на своє тіло! Не признавайся мамі, що я тобі таке сказала, але за кілька років хлопці стоятимуть у черзі, сподіваючись здобути твоє серце. Ось побачиш! Тільки трохи почекай!

Я зворушено закліпала очима.

— Та найважливіше — ти дуже добра людина. Ти ніколи не була б такою любою, симпатичною і розумною, якби скидалася на отих чорноротих супер-пупер стервозних гламурниць. Думаєш, я любила б тебе тоді більше?

Хоч я й зашарілася від її слів про тіло, тітка Муна завжди вміє поліпшити мені настрій.

— Що ж мені робити, по-твоєму? — запитала я. — Не брати ж мені завтра просто з порога Тею за барки?

Тітка Муна повернулася на своє місце за столом.

— Та ні, треба скласти план, — мовила тітка Муна. — План, який приведе нас до перемоги!

— Як же я зумію перемогти Тею? — допитувалася я. — Це моє життя попри все, а не Конкурс талантів! Тея поб’є мене на квасне ябко, якщо я спробую вивищитися. Роня з Ширін — теж. То буде криваве побоїще!

— Конкурс талантів? — пожвавилася тітка Муна. — Він має бути десь ось-ось?

— За два тижні, — докинув слово Нільс.

— Чому ж ви раніше не сказали? Йдеться ж про найбільше свято осені в середніх класах!

Я зітхнула.

Як це схоже на тітоньку Муну: свято цікавить її більше, ніж криваве побоїще. Вона любить ходити на свята.

Я вже пожаліла, що бовкнула про конкурс, бо Нільс із тіткою Муною миттю забули про мене й захоплено заговорили про змагання талантів.

— Торік перемогли два брейкери, класом старші, — розповідав Нільс. — Наш Надіф вийшов на друге місце, він грав на таких африканських тамтамах.

— О, тамтами? Боже мій! — вигукнула тітка Муна.

— А Юганна з паралельного класу здобула третє місце — зіграла на скрипці, — перелічував далі Нільс.

— Овва! — захоплювалася тітка Муна.

— Надіф і Юганна цього року теж братимуть участь у конкурсі. Але ми з Аннебіно гадаємо, що переможе «Фьокк Йостін». Музичний гурт Маґнуса та ще інших…

Я вже розтулила рота.

— Т-т-т…

Але більше нічого з себе не видушила. Слова раптом застрягли в горлі. Я не могла вдихнути повітря.

— Т-т-т… — спробувала я знову. — Т-т-те… спі-і-іва-а…

Глянула на Нільса. Той кивнув.

— У вівторок ми довідалися, що Тея з ними співатиме, — переклав Нільс моє мекання.

Тітка Муна звела догори брови, глянула на мене.

— Тея? Співатиме з «Фьокк Йостінами»?

Я закивала головою.

— Аннебіно каже, що вона співає, як недорізаний когут, — мовив Нільс.

— Що ж, схоже на те, — погодилася тітка Муна. — Якось, коли ще Тея ходила разом з Анне Беа на хор, їй дали заспівати соло, і це було жахливе соло. Щось середнє між ревом бабуїна й вереском березневого кота, наскільки пригадую.

Тітка Муна замовкла, а тоді подивилася на Нільса.

— Але ти сказав, що, на вашу думку, цього року переможе «Фьокк Йостін», — озвалася вона за мить. — Як же вони зможуть виграти конкурс із такою вокалісткою, як Тея?

— Бо вона запросила всіх однокласниць танцювати в своєму балеті, — пояснив Нільс. — Тобто всіх, окрім Аннебіно. Та ще Ільви-Мерете, але та вивихнула руку, тому не змогла приєднатися до решти. Підтанцьовка має відволікти увагу журі, вони просто