Книги Українською Мовою » 💙 Жіночий роман » Вуаля маля, або Пологи по-київськи, Тетяна Гаркуша 📚 - Українською

Читати книгу - "Вуаля маля, або Пологи по-київськи, Тетяна Гаркуша"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вуаля маля, або Пологи по-київськи" автора Тетяна Гаркуша. Жанр книги: 💙 Жіночий роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 12 13 14 ... 38
Перейти на сторінку:
Шаблезуба лань

А тоді мені стало кепсько, і я знепритомніла.

Розплющила очі: наді мною натовп лікарів. Радяться про щось. Всі жінки. Всі проблемні. Думки їхні роєм гудуть наді мною.

– Тиск стабілізувався, – промовила одна. Головна. Євсеєва…

 

Струнка красуня, метка. Ну, просто лань якась… шаблезуба.

Ніна Олексіївна Євсеєва, завідувачка пологового відділення, наганяла потойбічний страх на всіх, хто мав з нею справу. Вона мала паралізуючий вплив як на дрібних осіб, так і на високопоставлених.

Самотня. У тридцять сім з поглядом шістдесятирічної. Постійно вимоглива до себе й до всіх. Так звикла – ставити високу планку і досягати.

І постійна думка: як перерости саму себе настільки, щоб навіть у далекому неоглядному майбутньому не дорости до того росту і не сміятися потім із себе колишньої?

Їй би вчителькою… Як колись мріяла в дитинстві. Але не в тій сім’ї народилася. Не доводилось обирати між прибутковою акушерською справою і бідним вчителюванням.

Багато думаючи про своє життя, про те, що не складається так, як би мало бути, вона згадує свою базу. Садок, школу, університет… Скільки ж у цих установах змарновано часу на переварювання непотрібної інформації, через що виробилась відверта відраза до всієї цієї системи. Вона ненавиділа школу, хоча навчалася добре. В ній жила любов до пізнання, але шкільне навчання створює один величезний комплекс відрази, плюс набираєшся страхів, невпевненості, нерішучості.

У дітей крадуть час на непотрібні речі. Дуже багато часу. Щасливого часу дитинства, коли ще нема купи хвороб, проблем, коли ти внутрішньо вільний і прекрасний. Діти не стають щасливими від навчання в сучасній українській школі. І в житті воно не знадобиться це все. Це не веде до успішності. Від слідування за вказівками шкільної системи успішним не станеш. Купа часу потрачена не на те. Коли реабілітуєшся після барахтання в системі освіти і мозок починає працювати правильно, то сили вже не ті, нема заповзяття, життя минає, толку ніякого, потім старість, хвороби, кінець життя. Весело.

В країні культ школи. Куди не глянь – усі, у кого школярі, мучаться. Вчаться і діти, і батьки, і гроші здають, і на збори ходять, і все крутиться навколо школи.

Не те закладається освітою і не так.

А якби вона, Ніна Олексіївна Євсеєва, могла, то зробила б усе не так. І план у неї є.

 

Усі 15, а то й 20 років, які ми проходимо через усі навчально-виховні інстанції… Садок, 10 років школи, нікому не потрібної тригонометрії, геометрії, вища школа, де головні предмети вивчають лише побіжно… А потім ще й університети… Навіщо так довго вчитися? Коли його потім усе використовувати? Коли здоров’я і молодість ідуть на спад?

А якщо ти вчилася на «відмінно», розумниця-сумлінниця, а потім невдало вийшла заміж,  і все твоє життя колапсується навколо щоденних сварок-зневаги-ненависті у маленьку чорну діру, в яку засмоктується все світло, яке ти колись випромінювала…

А оцінки… Скільки сліз проливається над ними… А вони… Оцінки в школі виробляють в розумі людини купу комплексів.

 

Школа... Це гігант з висмоктування часу і сил з людей. Це центр, навколо якого обертаються всі і все. Старша сестра Ніни, у якої донька нещодавно народила, торочить, що та неодмінно має здати дитину до школи у шість років, адже навчання тепер дванадцятирічне, і типу не буде коли вчитися. Що краще тепер – часу більше. І постійно тараторить дочці: все, ти заміжня, забудь про свої заняття, танці, будь-які хобі, головне твоє заняття – діти. Виростиш – і будеш тоді займатися собою. І особисте життя налагоджувати.

Ніна зі співчуттям дивиться на племінницю. Вона стільки років навчалася – в школі, у виші – для того, щоб «забути про себе» і «займатися дітьми». Так само кинути всі сили на навчання дітей (а це колосальні сили), забути про себе. Цей алогізм просто не вкладається в голові! Діти вчаться багацько років, над тим навчанням киплять учителі, батьки, сама дитина, а потім – раз і викинь усе! Бо в тебе діти. Бо ти так само маєш тепер кипіти над навчанням своїх дітей. Тобто цінним у всьому цьому є лише сам процес. А те, ради чого це все робиться, – неважливо. За такою логікою для жінки в нашому суспільстві школа – це лише гігантська мильна бульбашка. І втрачання дорогоцінного часу. Комусь дуже хочеться, аби ми втрачали свій час…

 

Усю шкільну програму можна вмістити у 5 років. Наприклад з 8 до 13 років діти вчаться в школі. І все. Більше не треба. У 8 років переважно у всіх дітей уже розкривається максимум сил і розуму для нормального навчання.

Не потрібно перевантажувати дітей предметами і дисциплінами, які не стосуються життя. Математика – окей, але загально без заглиблення. Географія – чудово, але не абстрактні столиці африканських держав, а потрібні дітям знання географії їхніх населених пунктів, наприклад, кияни не орієнтуються в своєму місті і не вчать на уроках карту Києва. І при цьому слід поєднувати географію з історією, здійснювати поїздки – щоб діти бачили на власні очі те, що вивчають у теорії.

Школа має давати загальну картину світу зі зв’язками, з поясненнями причин і наслідків.

Плюс має бути зручний розклад. Наприклад, навчання з десятої години ранку до чотирнадцятої. У цей час прокидаються вже всі – і сови, і жайворонки. Бо згадувала себе, що була совою з самого малечку, і встаючи так рано до школи, ходила весь день бліда і квола. І не одна вона, звісно. Згадувала своїх однокласників-сов.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 12 13 14 ... 38
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вуаля маля, або Пологи по-київськи, Тетяна Гаркуша», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Вуаля маля, або Пологи по-київськи, Тетяна Гаркуша» жанру - 💙 Жіночий роман:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Вуаля маля, або Пологи по-київськи, Тетяна Гаркуша"