Читати книгу - "Бити разом, Дроянда"

Соня давно приходила в цю книгарню. Її приваблював запах паперу, дерева і чоловічий голос, що спокійно коментував дизайн нових обкладинок, радив книги з таким тоном, ніби кожна з них мала свою душу.

Лев — саме так його звали. Сивина на скронях, спокій у погляді і очі, що бачили більше, ніж казали.

Цього вечора Соня принесла свої ескізи. Не на замовлення. Просто — хотіла поділитися. Лев роздивлявся їх довго.

— Ти бачиш світ кольорами, Соню. Навіть у чорно-білому — у тебе звучить світло.

Він замовк. Поклав руку на її малюнок.

— Бо я боявся, що хтось прийде й зламає мої сторінки. Але ти не ламаєш. Ти просто читаєш.

Вони сиділи в його маленькій дизайнерській кімнаті, між палітрами та книгами, поки за вікном стукали краплі дощу.

— Хочеш разом створити щось? Не тільки книжку? — запитала вона.

Лев усміхнувся.

— Якщо ти не боїшся різниці у віці...

Соня встала, підійшла ближче й прошепотіла:

— Я боюсь лише того, що ніколи не наважусь.