Читати книгу - "Повернення Дракониць, Рина Арчер"

Зліва від химерного водоспаду здіймалися різьблені арки, що вели до просторої зали.

— Це наша будівля для зборів, — пояснила Ілмерія. — Саме тут відбуваються свята, зібрання, а також засідання Ради Сіндрейон — ради семи світил. Мій батько — один із семи радників.

Зала була залита м’яким світлом, що лився крізь високі вітражні вікна. Кольори грали на стінах і підлозі, мов віддзеркалення веселки у воді. Стеля тонула в сплетінні дерев’яних арок і вигадливих різьблень, наче сама природа доклала руку до її створення. В центрі простору стояли круглі лави, викладені з блискучого білого каменю, а в глибині — піднятий постамент, на якому стояли сім тронів.

Кожен трон був унікальним, сплетений із гілля і живого срібла, з камінням, що тихо мерехтіло, вловлюючи відлуння магії.

Ми повільно наближались до постаменту, де вже сиділи радники. Всі вони мали довге біле волосся та срібні вінці на чолах — але на цьому їхня схожість завершувалася. Різні за віком, статтю й поставою, вони здавалися втіленням різних стихій чи навіть епох. Одна з них — увішана прикрасами  ніг до голови, з накидкою з шовку та тонких тканин усіх відтінків та принтів — підвелася, коли ми з’явилися.

— Отже, ми знову зустрілися, — промовила ельфійка, погляд її зосередився на Мірі.

— Лінаріель, — відповіла Міра, голос її трохи здригнувся, але вона тримала погляд рівно.

Примітка:

На сьогодні історія закінчилася на новій зустрічі з Лінаріель. Саме з цією ельфійкою і почалися зміни у житті Алміри. Як думаєте, що принесе нова зустріч. Я поняття не маю куди занесе наших героїв, бо історія пишеться поступово. Тож і ви можете підкинути мені свої ідеї. ❤️