Книги Українською Мовою » 💛 Фанфік » У полоні Фонду, Crown Horror 📚 - Українською

Читати книгу - "У полоні Фонду, Crown Horror"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "У полоні Фонду" автора Crown Horror. Жанр книги: 💛 Фанфік. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 12 13 14 ... 43
Перейти на сторінку:
Розділ 7: Друга зустріч

 — Супер, прохід завалило, а як ти сюди потрапив? — Спитав 1048 А, витріщившись на коридор з заваленою стелею.

— Через вентиляцію, та я не думаю, що нам варто туди лізти. — Відповів дворець.

— Стривай, хто чує, де чує?

— Про що ти говориш?

— Не я говорю. Голоси, багато тонких голосів, вони десь недалеко.

1048 повірил своєму клонові, і ледь втримався від улюбленого жарту про "усечуючого". Колись вони часто жартували, коли поруч не було людей, проте зараз не до жартів.

— Гаразд, підемо іншим коридором.

— Навіть не думай, там калюжа крові і проводи обірвані. Меж іншим, органічні тканини дуже добре проводять струм, але це боляче!

— Пробач, але тут або дроти, або сороконіжки.

1048 узяв один зі шматків стелі, посадив на нього свою копію і штовхнув у калюжу. Це було схоже на катання на санчатах... за винятком бризків крові та спалахів від дротів. На лапках ведмедика лишилися криваві плями, а це значить, йому знову доведеться купатися, а потім висіти на мотузці та сохнути, це буде доволі неприємно, якщо його не розірве якийсь монстр, а це ще неприємніше.

— Отже, дітки, запам'ятайте раз і назавжди, комах треба виводити не спреєм, а холодною зброєю.

— От супер, нова серія почалася тоді, коли я втік. — Образився 1048 А.

— Зараз сцену покидає наш головний глядач, та я сподіваюся, він колись повернеться, і обов'язково побачить цю серію!

— Ти чув, Плюшевий? Він знає, що я його фанат, яка честь!

1048 байдуже кивнув. Варто було лише з'явитися сороконіжкам, як зі складу вийшов Помпон, це була одна з його небагатьох появ у реальному світі. Спроби сороконіжок його вкусити були марними: клоун просто чавив їх чоботями. Зубні феї виявилися хитріші: вони пролетіли над головою клоуна і рушили до 1048 А.

— Біжімо, швидше! — Швидко показав Вухастик, та Плюшевий стояв наче статуя, повторюючи, наче не помічаючи його:

— Не залишай мене, я його чую, не залишай...

Зграя фей вже налетіла на бідного ведмедика, та він скинув їх і дав добрячого копняка своєму творцеві.

Він одразу отямився і вони вдвох побігли далі коридором. Після кілометра (що був доволі довгим для маленьких лапок) феї відчепилися, їхню увагу привернула кімната якогось іншого S.C.P.

— З цього коридору можна потрапити у ту кімнату.

Ведмедики йшли у напівмороці, коридорами були розкидані трупи робітників, причому вбити вони були різними об'єктами.

"Усі люди помруть тут рано чи пізно, якби я тоді пішов іншим шляхом, той хлопець усе одно помер би" — заспокоював себе 1048.

Раптом увесь коридор осяяло яскраве світло, а з дальної кімнати почувся роботичний голос.

— Спрацювало!

 

***

 

— Так, ще трохи і ми на місці, залишилося пройти одну камеру.

— А це що? — Спитала здивована Емі, коли вони проходили повз скляної кімнати, всередині якої бурлило щось чорне.

— Раніше тут тримали Маску Одержимості, ось ця чорна хрінь роз'їдає майже усе, окрім скла. Та над ним проводили якийсь експеримент, тож зараз тут нікого нема.

— Добре хоч ця Маска не бігає...

— Ну, як тобі сказати... Він може контролювати тіла людей. Знаю, це погана новина.

— Та ні, якщо хоче до нас причепитися, має у чергу ставати.

— Гей, та я не винен, що стався той збій!

— Не винен. — Присоромлено відповіла дівчина.

— Та годі тобі, не сумуй. Дорече, ми на місці, але давай для початку зайдемо до комірчини, я візьму собі протигаз про всяк випадок, ну і ти можеш собі щось забрати.

Комірчина була малою та універсальною. Туди складали усе: від швабри та жуйки до документів та карток. Емі у першу чергу взяла картку, щоправда, там була цифра стерта, а поруч лежала записка, у якій просили видати нову. Потім вона привласнила рацію, шкода тільки, що батарейок не було.

У цей час Вільям знайшов протигаз і помітив на полиці новий документ у червоній папці. Зазвичай тут вони з'явллися коли на рівень мали перевести новий об'єкт.

— Ну, ти усе взяв? — Поцікавилася дівчина, переводячи погляд на Вільяма.

— Так, ти йди, там двері поруч недалеко, а мені треба перевірити... Присутність поруч S.C.P. І це дуже важливо, тож не заважай!

— Гаразд.

Вільям підійшов до дверей за кілька хвилин.

— У нас проблема. Тут двоє дверей, а між ними табличка-поередження. Виходить, одні з цих сходів небезпечні.

— Як думаєш, які?

— Праві. Там чутно голоси, та якісь нелюдські, хоча, я не певна, і взагалі, не мені це знати.

— Здається, все-ж таки тобі.

— Тобто?

— Я все думав, як ти втекла від безсоників,та вони просто не чіпають об'єкти!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 12 13 14 ... 43
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «У полоні Фонду, Crown Horror», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "У полоні Фонду, Crown Horror"