Читати книгу - "Енциклопедія російської душі"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Поверховому погляду завжди здавалося, що Росія наслідує Францію, доношуючи після неї сукні. Насправді Росія вигадала Францію, щоб не збожеволіти. Сила її любові до Франції дорівнювала безглуздості її життя. Росія стала губкою, щоб усмоктати в себе Францію цілком і повністю, від усього серця. Вона розуміла Флобера краще за французів, вона плакала від свого розуміння. Вона ображалася: любов не була взаємною; повставала проти своєї любові, мучилася, зарікалася розмовляти французькою мовою, гірко глузувала із себе, знущалася зі свого прононсу, не спала ночами, вона пригадала Франції її дріб’язковість, скнарість, але все одно любила безмежно, віддано, як ніколи.
Від цього нічого не залишилося, крім радіо «Ностальжі».
Зникнення Франції з російського поля зору відбулося на моїх очах. Париж не побляк — його не стало. На його місці — туристичні картонки. Любов не перейшла на інші країни. Америку до уваги тут не беремо. Росія розучилася любити. Тоді вона обернулася до себе й почала сама себе пестити, як бабуся, на місце дзеркала повісила Глазунова й Шилова, увімкнула на всю котушку Висоцького.
Дрочися, батьківщино. Це теж діло.
СЕСІЛЬ
Сесіль трахалася всім тілом, вперто, бурхливо, люто, ніби чистила зуби, але було щось механічне в коливанні її французьких цицьок. Вона зізналася мені в ліжку, що Грегорі стомив її русофобством і зовсім не трахає. Сесіль знала російський срібний вік і належала до тих, хто постраждав від радянської влади. Її разом із подружкою Клер послали з Парижа стажуватися в Москву. Одна вибрала Чехова, друга — Андрія Бєлого. По суті, їм було однаково. Що Чехов, що Андрій Бєлий, але вони вибрали так, як вибрали. Клер прийшла у МХАТ, і її стали шалено любити як француженку, гардеробниці торкалися її рук, щоб зрозуміти, що таке французька шкіра. Клер швидко стала музою істеблішменту й поверталася в гуртожиток на чорних «волгах» з начальством і на білих — з багатою богемою.
Сесіль — переконавшись у напівзабороненості Бєлого — прибилася до дисидентів. Ті теж торкалися її рук, цікавилися шкірою, все пояснили, і дві француженки, живучи в одній кімнаті, наїжачилися взаємною недовірою, перейнялися прихованою ворожістю, поки одного разу не побилися до крові, кидаючись книжками, ревучи, дряпаючись і мерзенно кусаючись, чи то через історичне значення «Архіпелагу ГУЛАГу», чи то з приводу бульдозерної виставки. У кожному разі в Сесіль залишився пам’ятний шрам на лівій брові.
Сесіль стала привозити самвидав і «Русскую мисль», завела знайомство з підпільними фондами, подвійними французькими дипломатами. Її схопили в темному під’їзді на Цвітному бульварі, коли вона передавала гроші, загорнуті в газету. Не церемонячись, роздягли, посадили на гінекологічне крісло, потримали й вислали. Клер вийшла заміж за радянського режисера, але розчарувалася й поїхала до Парижа назовсім. Вислана Сесіль повернулася в перебудовну Москву разом із Грегорі.
— Моя ганьба перетворилася на пристрасть, — схвильовано облизуючись, зізналася вона. — Гінекологічне крісло стало найсильнішим еротичним переживанням мого життя.
Сотий раз, розчервонівшись, вона заходилася мені показувати, як її розкарячили.
— Засунь мені руку! Глибше!
— Є такий мужик, на ім’я Сірий, — сказав я після того, як вийняв руку.
— Грегорі шукає якогось Сірого, — кивнула вона. — Ми ганяємося за ним по всій країні.
КАРАВАН-САРАЙ
Ковбойський присмак західного Підмосков’я. Я люблю старі довоєнні дачі. Дерев’яні запахи. Зарослі назавжди ділянки. Бузок. Стежки в саду. На дачі мені сняться чудові сни. Цього разу ми зустрілися вчотирьох.
— Я накрила стіл у саду, — сказала Сесіль, відчиняючи ворота.
— Я голодний, як вовк, — усміхнувся Сашко.
Сашко надзвичайно сподобався Грегорі.
— Чесний хлопець, молодець, — сказав він мені, коли, славно і весело пообідавши, ми пили чай з полуничним варенням. — Не те що його цинічне покоління.
— Ходімо до річки подивимося на захід сонця, — запропонувала Сесіль.
Ми вийшли на крутий берег Москва-ріки. Стовбури сосен просвічувалися наскрізь. Сашко від захвату пройшовся на руках метрів двісті.
— Грегорі, — тихо сказав я, — ти знаєш, у цій країні є чортовиння. Про це писав твій улюблений письменник.
— Це було політичне маскування.
— Не знаю. Це твій улюблений письменник.
— Я ненавиджу все це. Від соборності до чортовиння.
— На Міссісіпі також вірять у привидів.
— Америка — це не тільки Міссісіпі.
— А Росія — це тільки казка.
— Йес! — крикнув Сашко, спітнілий від ходіння на руках.
— Я пішов проти своїх принципів, — сказав Грегорі. — Заглибився тут у метафізику. Можливо, у цій країні є не тільки спостерігач, а й метафізичний діяч. Його звуть Сірий.
— Детальніше, починаючи з цього місця, — попросив Сашко.
Грегорі поправив окуляри.
— Це так, домисли питущого американця, — сказав він.
Грегорі хоча й не любив Росію, перейняв від неї звичку випивати. Це, мабуть, позначилося на потенції. А, можливо, вік. Мені стало трохи сумно від швидкоплинності життя.
— Давай шукати разом, — запропонував я.
— Якщо Сірий знайдеться, це буде вже не Росія. Тут нічого не можна знайти.
Сесіль умить роздяглася й із шумом кинулася в річку.
— А раптом знайдеться? — запитав Сашко.
— Хлопці! — крикнула Сесіль із середини річки. — Теплюща вода!
— Мені соромно за мою російську постановку питання, — сказав Грегорі. — Росія мене приголомшує. Якщо Сірий є, то виходить, мав рацію Достоєвський, коли казав про російського бога. Але якщо він казав правду, то як я можу захищати цінності західного світу? Уяви собі, я про це напишу. Не надрукують.
— А ти кажеш, в Америці немає цензури, — сказав я.
— Її немає, — Грегорі випнув груди колесом, — і ти помилявся на конференції в Хайдельбергу, коли сказав про неї.
— Я відчув її на собі!
Ми тоді в Хайдельбергу посварилися й більше не бачилися до грузинського ресторану.
ФЕКАЛЬНА СТАНЦІЯ
— Грегорі, звичайно, розумник, але ми й самі не з лопуцька, — сказав Сашко. — Я знайшов дивовижне місце. Фекальну станцію. Там є один дуже підозрілий мужик.
— Фекальна станція! — вибухнув я. — Мало тобі Вишнього Волочка?
— Не я цю країну вигадав. Хіба я винен, що Росія зав’язана на гівні?
— Нізащо не поїду!
Був понеділок. Фекальна станція
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Енциклопедія російської душі», після закриття браузера.