Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Шукач [Стрілець]. Темна вежа I 📚 - Українською

Читати книгу - "Шукач [Стрілець]. Темна вежа I"

581
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Шукач [Стрілець]. Темна вежа I" автора Стівен Кінг. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 12 13 14 ... 62
Перейти на сторінку:
стрільцеві:

— У мене нема здачі.

Він похитав головою, відмовляючись, і з відсутнім виглядом спостерігав, як вона наливає вдруге.

— Ви у нас проїздом? — спитала вона.

Він довго не відповідав, і вона збиралася повторити питання, але він нетерпляче хитнув головою.

— Давайте без банальностей. Тут смерть.

Ображена й здивована, вона сахнулася, і першою думкою було те, що він збрехав їй про свій духовний сан, аби перевірити.

— Ти була до нього небайдужа, — категорично заявив він. — Хіба ні?

— До кого? До Норта? — Вона розсміялася, вдаючи роздратування, аби приховати свою спантеличеність. — Гадаю, вам ліпше…

— У тебе добре серце, але ти трохи налякана, — провадив він далі, — а Норт підсів на зілля, зазираючи у пекло з чорного ходу. А тепер онде він, і навіть ті двері перед його носом з грюкотом зачинилися, і ти гадаєш, що їх відчинять тільки тоді, коли для тебе настане час увійти, правда ж?

— Ви що, п'яний?

— Мисту Нортон, він муертвий, — проспівав чоловік у чорному із сарказмом, трохи перекручуючи слова. — Мертвий, як і всі. Мертвий, як ти чи будь-хто інший.

— Забирайтесь звідси. — Вона відчула, яку ній народжується хвиля боязкої відрази, але внизу живота й досі розливалося тепло від бажання.

— Все гаразд, — тихо мовив він. — Все добре. Зачекай. Просто зачекай.

Очі були сині. У голові їй одразу просвітліло, наче після зілля.

— Мертвий, як будь-хто, — повторив він. — Розумієш?

Вона тупо кивнула, і він розсміявся уголос — той сміх був приємним, сильним, чистим, від такого паморочиться у головах. Він різко розвернувся і сгав до них обличчям, зненацька опинившись у центрі уваги. Тітонька Мілл запнулася й замовкла, залишивши надтріснуту високу ноту стікати кров'ю в повітрі. Шеб збився з ритму і перестав грати. Усі вони з тривогою дивилися на незнайомця. Надворі вітер жбурляв жмені піску об стіни будівлі.

Мовчання тягнулося нескінченно. Їй перехопило дух. Еліс опустила очі й побачила, що міцно притискає обидві долоні до низу живота під шинквасом. Всі люди дивилися на чоловіка в чорному, а він — на них. А потім він знову зайшовся сміхом, сильним, грудним, невідпорним. Але бажання розсміятися слідом за ним ні в кого не виникло.

— Я покажу вам диво! — закричав він до них, але вони тільки мовчки спостерігали, як слухняні діти, яких узяли подивитися на фокусника, та запізно: вони виросли і не вірять у його магію.

Чоловік у чорному стрибнув уперед, та так стрімко, що тітонька Мілл відсахнулася. Він люто вишкірив зуби і ляснув її по великому череву. Вона мимоволі коротко гикнула, і чоловік У чорному відкинув голову.

— Так краще, правда ж?

Тітонька Мілл знову гикнула, раптом розридалася і, не розбираючи дороги, стрімголов кинулася геть, надвір. Інші мовчки спостерігали, як вона тікає. Починалася буря. Тіні, наздоганяючи одна одну, здіймалися і опадали на тлі білої кругової панорами небесного склепіння. Чоловік біля піаніно, забувши, Що тримає у руці пиво, зарюмсав.

Чоловік у чорному став над Нортом, усміхаючись до нього. Знадвору долинало пронизливе завивання й гудіння вітру. Щось велике вдарилося об стіну будинку так сильно, аж затрясся весь шинок, і рикошетом відскочило геть. Один із чоловіків, що ниділи у барі, зірвався з місця і великими гротескними кроками почухрав шукати собі тихішої місцини. У небі гуркотів грім, наче в якогось божества стався напад кашлю.

— Гаразд! — вишкірився чоловік у чорному. — Почнемо!

Ретельно прицілюючись, він почав плювати Нортові в обличчя. Слина блищала на лобі покійного і перлинами скочувалася вниз із кінчика гачкуватого носа.

Руки Еліс під шинквасом запрацювали швидше.

Шеб, як селюк, голосно розреготався, сміх зігнув його навпіл. А потім він почав кашляти, випльовуючи слиз, величезні липкі шматки слизу. Чоловік у чорному схвально засміявся і гепнув його кулаком по спині. Шеб усміхнувся, зблиснувши золотим зубом.

Дехто з присутніх утік. Інші ж нещільним кільцем оточили Норта. Його обличчя і складчасті зморшки на шиї та верхній частині грудей блищали від рідини, такої цінної у цій посушливій країні. І раптом, наче за командою, дощ зі слини перестав падати. Чулося тільки нерівне, важке дихання.

Зненацька чоловік у чорному стрімко кинувся через тіло покійного вперед, описавши ідеальну дугу. Гарну, як сплеск води. Він приземлився на руки, зробив переверт, став на ноги (крива усмішка ні на мить не сходила з його обличчя) і знову перескочив через труп. Один із глядачів у нестямі почав плескати у долоні і раптом відсахнувся, його очі затуманилися від невимовного переляку. Затуливши рота рукою, він рушив до дверей.

Коли чоловік у чорному виконав свій акробатичний трюк утретє, Норт поворухнувся.

Натовпом глядачів пройшла хвиля приглушеного бурмотіння, а потім знову запанувала тиша. Чоловік у чорному задер голову і завив. Він усотував у легені повітря, груди здіймалися і опускалися в швидкому частому ритмі. Переверти набирали темпу: він переливався через Нортове тіло, наче вода з однієї посудини до іншої і знову назад. У залі стояла мертва тиша: тільки неймовірно скрипучий шум його дихання і шквал буревію за стінами, що невпинно наростав.

Нарешті настала мить, коли Норт зробив глибокий сухий вдих. Його руки почали рухатися, пальці безцільно барабанили по поверхні столу. Шеб заверещав і втік. Слідом за ним знялася і якась жінка — тільки накидка замайоріла за спиною.

Чоловік у чорному зробив переверт, другий, третій. Зараз тіло на столі вібрувало: тремтіло, стукало, звивалося в конвульсіях, наче велика, але в сутності своїй позбавлена життя лялька, всередині якої сховано гігантських розмірів годинниковий механізм. Задушливими хвилями накочував сморід гниття, екскрементів, розкладу. Врешті настала мить, коли Нортові очі розплющилися.

Еллі відчула, як занімілі ноги самі швидко-швидко несуть її назад. Вдарилася об дзеркало, воно захиталося, і її охопила сліпа паніка. Наступної миті вона зірвалася з місця і майнула стрілою геть.

— Ось твоє диво! — тяжко дихаючи, крикнув чоловік у чорному їй навздогін. — Ти його одержала. Тепер можеш спати спокійно. Навіть це не є невідворотним. Хоча це… так., чорт забирай… смішно! — І він знову розреготався. Еллі що було духу стрімко піднімалася сходами нагору, і сміх долинав до неї дедалі слабше й слабше, але вона бігла, не зупиняючись ні на мить, аж поки не зачинила за собою на засув двері, що вели до трьох кімнат над баром.

Присівши навпочіпки під дверима і розхитуючись вперед-назад, вона почала хихотіти. Звук ставав все вищим і вищим, поки не переріс у істеричне голосіння, що злилося з завиванням вітру. У її вухах усе ще лунав звук, що супроводжував Нортове повернення до життя, — з таким звуком кулаки всліпу молотять

1 ... 12 13 14 ... 62
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Шукач [Стрілець]. Темна вежа I», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Шукач [Стрілець]. Темна вежа I"