Книги Українською Мовою » 💙 Дім, Сім'я » Рексьо і Пуцек 📚 - Українською

Читати книгу - "Рексьо і Пуцек"

491
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Рексьо і Пуцек" автора Ян Грабовський. Жанр книги: 💙 Дім, Сім'я / 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 12 13 14 ... 18
Перейти на сторінку:

— Зубами! — гарчить Рексьо.

— То ламай!

— Сам ламай!

Пуцек уп’явся зубами в пруття. Хрясь, лусь! Одного вже немає. Хрясь! Уже й по другому!

Качата видираються зі скрині.

Пуцек того не бачить, а от Рексьо бачить усе.

Він перестав плакати й навіть одне око в цього мовби сміється. Ці жовті клубочки так кумедно чапають! Котяться, як м’ячики!

От один розчепірив крильця і збирається навтіки!

— Хапай, тримай! — загорлав Рексьо — він не міг спокійно спостерігати, коли щось рухалося. — Пуцеку, заходь збоку!

І вскочив у купу качат.

— Кря, кря, кря! Розбій! Рятуйте, рятуйте! — заверещали качата.

А що крильця в них були вже досить міцні, вони відскакували від землі, мов золоті м’ячики, й розліталися на всі боки!

Найбільше їх побігло, певна річ, туди, звідки долинав голос статечної, старої качки, що якраз мала бути їм за виховательку.

Захопившись переслідуванням, друзі наосліп кинулися за качатами!





І не зогледілись, як опинилися в курнику!

Курник!

Лихо псу, а надто малому, коли він посміє забігти в куряче царство!

Розумний, старий пес нізащо не поткнеться туди. Та й навіщо? Хіба пес їстиме ячмінь чи якісь там крупи?

Тільки малі щенята, які скрізь стромляють свого носа, забігали до курей.

Рексьо забігав кілька разів у курник. Не знайшовши там чогось, щоб погризти, він якось узяв та й випив у курей воду.

Так наче не було води досі, в іншому місці!

Але така вже у щеняти натура: завжди йому смачніше чуже, заборонене.

За свою жадібність Рексьо дістав тоді добрячого прочухана від квочки Лисухи, яка не дасть себе скривдити.

І ось Рексьо і Пуцек скочили в курник. Качат вони тут не знайшли, зате Рексьо побачив Лисуху, на яку здавна мав зуба. От він і каже Пуцекові:

— Пуцеку, бачиш отого обскубаного деркача?

— Авжеж бачу.

— І він подобається тобі?

— Опудало якесь.

— Знаєш, що вона про тебе плеще?

— А що?

— Що ти її боїшся.

— Хай краще мене не чіпає! — наїжачився Пуцек.

— На все подвір’я тебе паплюжить. Спитай у Чапи, коли мені не віриш!

— Я їй покажу, тій курці! — гаркнув Пуцек і кинувся до Лисухи.

Лисуха — навтіки!

— Хто то-то?! Хто то-то?! — кричить. — Кіцеку! Кіцеку!

Кіцек, білий півень, тим часом повільно, як великий пан, походжав по курнику. Гребне лапою раз, гребне ще раз… Тут зернятко, там хробачок!

Галасу, крику він не терпів. Зиркнув скоса одним оком у той бік, звідки чулися Лисушині зойки, і питає:

— Хто то там теркоче? Ух, ух, ух! Що то таке? Що то таке?

Побачив щенят і одразу все зрозумів:

— Знову той шмаркач тут? Я тобі дам! Я тобі дам! — сердито закричав півень, аж гребінь у нього настовбурчився. — Чорнухо! — гукнув до великої чорної курки, що спокійно греблася собі в піску. — Чорнухо!

Кіцек був старий хитрун, він заховався з Чорнухою за курником і став чекати.

Перший пробіг Рексьо, він випередив свого товариша.

Чорнуха питає:

— Наскочимо на нього?

— Цього ми вже провчили. Зажди.

Тільки-но перед очима у Кіцека промайнув Пуцек, півень загорлав:

— Бий його! Пам’ятатиме він нас!

Кіцек підстрибнув, упав Пуцекові на голову і звалив його, а Чорнуха скочила псові на спину.

— Бий, бий, бий, бий! — горлав Кіцек.

Бідолашний Пуцек припав до землі. Градом сипалися на нього удари. Шерсть у нього на спині стала дибки, а око, єдине око, яке він іще міг розплющити, здавалося, от-от вискочить з переляку на лоба.

— Ой-йой-йой! — жалібно скавулів він. — Я більше

1 ... 12 13 14 ... 18
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Рексьо і Пуцек», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Рексьо і Пуцек"