Читати книгу - "Змій"

Він каже:

— Я бився на дуелі. Моя шпага зламалася, і я програв. Моя шпага ніколи не ламається. І тепер я тут.

— Ваша карта в моїй руці.

Він змахує рукою так, ніби намагається вклонитися сидячи.

— Міледі, — каже він, хоч не встає, не прибирає ногу зі столу, не змінює посмішку, що незмінно чекає без сміху під рослинністю його обличчя. — Ви хочете, щоб я когось убив?

— Ні.

— Чому ні? Я добре вбиваю.

— Убивство — грубий хід. Убий одну з фігур зарано — і решта гравців за її відсутності стають сильнішими. Поки гравців четверо, є рівновага, сили розпорошені в усі боки, ресурси не зосереджуються. Моя фігура, схоже... Напевно, вона слабша, ніж я хотіла б, але це може бути й перевагою. Нехай інші гравці витрачають карти, б'ючись один проти одного, сильні знесилюють сильних, доки не стануть достатньо слабкими, щоб змогла вдарити я. На цьому етапі убивство порушить цей баланс, і хоча рано чи пізно баланс має порушитися, наразі для цього ще рано.

— Б'юся я краще, ніж сиджу за столом і віршую грецькою.

— Контаріні поводиться дивовижно. Він не спить у тому самому місці більш як дві ночі поспіль, відволікає від кожного свого ходу, пише листи шифром і загалом своєю поведінкою більше нагадує нічного злодія, ніж кандидата на посаду. Я знаю, що мета цього — захист від утручань інших гравців, таких, як я, але вважаю, що цим він створив слабке місце. Постійно рухомий, з таким сильним захистом, він змушений перекласти деякі зі своїх щоденних справ на когось зі своїх домочадців. Саме це я хочу розслідувати. Поговоріть з його розпорядниками. Пригостіть їх випивкою, поділіться байками про пригоди, ходіть разом із ними п'яні з шинку. Дізнавайтеся в них не те, де зараз Контаріні, а де знаходиться його статок. Як і в решти нас, його позиція залежить від фінансів — якщо ми спустошимо перед виборами його скрині, він не буде загрозою.

— Випивка та політика?

— Я гадала, що щось з цього вам сподобається.

— Ви тримаєте мою карту, — відповів він, знизавши плечима. — Не мені вирішувати, як ви нею гратимете.

А коли вона йде вулицями вночі... Відчуття.

Підозра.

Питання?

За нею хтось іде?

Ця думка, підсилена обставинами, біжить із нею аж до Ґранд Каналу.

Правила обіцяли їй безпеку, але що це означає тепер? Можливо, нічого. Все. Щось. Питання, на яке вона не може відповісти, страх, який вона не може знати… Вона прискорює ходу, не біжить — ні, але рухається, шукаючи світло, людей, провулки надто вузькі, будівлі надто високі, попереду церква — вона тікає туди, грюкає за собою дверима, свічки, запах фіміаму, її серце швидко, надто швидко стукає у вухах, в очах, у пульсації в горлі. Церква не є безпекою, хоча може стати тимчасовим спокоєм. Тіна зупиняється. Вона сповільнює своє дихання. Сповільнює пальці, очі, думки.

Вона гравчиня.

Вона гравчиня.

Вона — Гравчиня.

Переможе вона.

Вона повертається до дверей і входить у темряву.

Оглядає тіні — подивіться, яка горда, яка випростувана! Тіно, Тіно, більше немає страху, є лише гравець. Вона дивиться на темряву й кидає їй виклик; це її темрява, її ніч, її місто; її волі вони коритимуться, якщо коритимуться хоча б чомусь.

Ми дивимося, як вона йде.

Дивимося.

Альвізе Муна, Сімка Палиць.

— Тіапало роздає всім хабарі, — шепоче він. — Він пообіцяв видати своїх дочок заміж уже дев'ятьом — дев'ятьом! Кажуть, що він уже вклав у ці вибори понад десять тисяч дукатів, обіцяючи землю, славу, багатство — що завгодно — тим, хто підтримає його.

— І чи досягає він цим успіху?

— Дуже багато людей приймають його дарунки, але ніхто не вимовляє його ім'я вголос.

— Чому так, як на вашу думку?

— Він дає обіцянки, які не зможе виконати. Його витрати більші, ніж він може собі дозволити, це... Грубо, — на цьому слові Губа Муни презирливо закопилюється. — Його люди погрожують тим, хто не каже нічого на його підтримку. Так грати не годиться. Людина, що отримує рівно стільки грошей, щоб сплатити свій борг і вирватися з пазурів лікаря, більш вдячна та більш особисто прив'язана, ніж та, що отримує більшу суму, виплачену бездумно.

— Але якби вибори були сьогодні?

— Тіаполо б виграв, бо інші ще не зробили свої ходи, а ще тому, що Рада Сорока знає цінність слабкого лідера, якого легко скерувати.

— А якби вони були завтра?

— Це залежатиме від того, що ви далі робитимете. Вірність, що куплена за гроші, триває лише до наступної пропозиції.

— Ви кажете, що він має людей?