Читати книгу - "Тіні наших побачень"

Спочатку до мене зайшла Жанна. Вона, до слова, часто заходитиме поговорити, згадуватиме тільки сумні історії свого життя: деякі особливі моменти і ті, що завадили їй стати особливою. Зрештою, вона є власницею квартири, яку я орендую, тому має право інколи наповнювати моє усамітнення своїм смутком. Минулого разу, для прикладу, вона згадувала останні студентські роки, розповідала, як через конфлікти з режисером не стала актрисою, хоча, здається, певним чином вона нею таки стала. А інколи навіть перегравала і змушувала мене рятуватися втечею від її розповідей. Мабуть, вона підозрювала, що могла бути причиною цих зникнень. Бо робити в цьому місті, як ви вже зрозуміли, нічого, і рідко де можна було сховатися більше ніж на дві години. Але, зрештою, я міг це виправдати творчим пошуком...

Творчість — це завжди втеча від реальності. Або ж психотерапія для тих, хто від неї втомився. Це насамперед пошук чогось відсутнього або ж подорож, схожа на ту, коли заходиш у ранковий переповнений трамвай, і, дивлячись на живі обличчя, згадуєш свої, вигадані. Утім, циклічність доріг і пошуку рано чи пізно все одно втомлює, плутанина світів обтяжує, тому ти почергово перемикаєшся з одного на інше. Як-от я зараз — п’ю чай і думаю про життя. Нічого хорошого не виходить.

Тому, коли я зустрів Єву, нічого особливого не відбулося. Ця зустріч читалася за класикою жанру і очікувалася за логікою подій. Єва цього не знатиме. За потреби, я їй, звісно, скажу про почуття, які народилися до неї. Зізнаюсь, що хоча цей випадок не перший, але саме він для мене унікальний. Залежно від того, як розвиватимуться наші стосунки. Утім, це не та історія, яку я хотів би розповісти, тоб­то це не основна її сюжетна лінія. Важко, звісно, сказати, яка думка головна — коли ти відкрив файл і перед тобою чисті сторінки, ти намагаєшся експромтом писати роман, а з матеріалів у тебе перед очима розмиті спогади та скупі вистави. Однак Єва мала б зіграти якусь із провідних ролей, і я їй надам таку можливість. Поки ж у мене вільний простір, і його можна наповнити всім: і романтикою, і таємницею, і думками, і спогадами, і еротикою.

«Вона не тут, її думки далеко, вона просто танцює й дістає задоволення», — перше, що я подумав про Єву, яку помітив, коли проходив повз закинуту майстерню й випадково побачив, як вона танцює за вікном. Я підглядав за нею наступні десять хвилин, допоки вона не втомилася і моє споглядання не втратило сенс. Чесно зізнаюсь, що це не найдостойніший мій учинок, але хіба можна залишатися байдужим, коли перед тобою танцює рудоволоса красуня, підстрижена під каре, одягнута в легеньку футболку, короткі джинсові шорти і шкіряні чобітки? На вигляд їй було сімнадцять, і вона просто танцювала — мені сорок два, і я хотів втратити розум.

Я дуже люблю плани й підсумки. Здається, інколи мені необхідно проаналізувати минулі події або ж продумати найближчі, щоб бути спроможним діяти далі. Тому вам доведеться миритися із моєю систематичністю. Отож, я вже місяць перебуваю у творчій відпустці на дієтичному варіанті харчування в місці, яке більше схиляє до самогубства, аніж до мистецтва. Мої дні минають поміж спробами писати, короткими контактами із живими героями та нечіткими спогадами, які мали б увійти в основу твору. Тобто я вкотре змушений констатувати, що ідея мого переїзду поки не увінчалась успіхом і особливого задоволення наразі не дає. Але раптово з’являється Єва, і я це розглядаю як шанс, що моє перебування бодай на трохи дістане якщо не творчий поштовх, то хоча б якийсь інтерес.

Я не мав сумніву, що ми познайомимось. Це сталося б, навіть якби ми обоє демонстративно уникали одне одного. Причини прості: маленьке містечко та провінційні люди, які не можуть утратити змогу знайом­ства із новоприбулими. Саме такого статусу я віднедавна набув. Тому відсутність контакту зі мною відповідно продемонструє брак такту в місцевих жителів, хоча, якщо відверто, то завдяки присутності мінімального етикету про мене досі не написали в місцевій газеті. Жанна, однак, швидко зробила мене знаменитістю, але моя передбачливість допомогла мені відсторонитись від навколишнього світу. Втім, мова зараз про те, що мені самому тепер потрібно було шукати зносин. Тому я думав про неї.

До знайомства варто було б підійти готовим, а імпровізатор з мене не найкращий. Бажано підготувати кілька варіантів. Наприклад, ранкові прогулянки. Так, ранкові прогулянки — чудовий варіант. Я просто щоранку проходитиму повз її будинок. Згодом вона помітить регулярність цього заняття і, зрештою, сповнена цікавості, також вийде на вулицю. Дочекавшись моменту, я, наче випадково, наче перепочити, зупинюсь і скажу щось на кшталт «чудова погода». Вона погодиться, утім, зауважить, що кожного дня холоднішає, і запропонує перервати мою пробіжку теплим домашнім чаєм. Спочатку я вдавано вагатимусь, аргументуючи важливість дотримання графіку тренувань, проте досить швидко піддамся на її вмовляння. Удома, звісно, виявиться, що чаю не залишилось, вона запропонує кави, і, потягнувшись до верхньої полички, відчує на своїй талії мої руки. Як добре, що ми не встигли закип’ятити води...

Цілком імовірно, вона не є прихильницею швидкого розвитку стосунків, тому спочатку долучиться до моїх прогулянок, згодом ми достатньо пізнаємо одне одного і неодмінно дійдемо до незворотного.

Як варіант, у разі якщо попередній не увінчається успіхом, я буду проявляти більше наполегливості, тому стежитиму за її діями, щоб зрештою, коли досконало знатиму розпорядок дня героїні, ми випадково зустрілися в єдиній, на той час переповненій, кав’ярні міста. Далі, враховуючи відсутність альтернативи, я буду змушений підсісти до неї, і ми, поступово зав’язавши розмову, посилаючись на зайвий гамір, із часом покинемо заклад і усамітнимося в її студії.

Зрештою я можу підійти до питання практичніше. Удати, що мені потрібна її допомога (перед тим попросивши скерування в Жанни). Звісно, краще б, якби вона була, для прикладу, медсестрою, тоді б на мене не впала тінь підозри, утім, що дивного в бажанні близького знайомства двох творчих людей?

Я міг би також організувати творчий вечір, який вона, звісно, відвідала б. А це чудова нагода познайомитись: мовляв, я помітив її та вирішив заговорити. Звісно, спочатку на нас чекає формальна частина. Вона, як і решта, запитає про моє походження, причини переїзду і терміни перебування в їхньому місті. Я, своєю чергою, намагатимусь сказати все те, що вона хоче почути. Власне, я чинитиму все від мене залежне, щоб уже найближчим часом вона не могла опиратись.

Здається, це саме те, чого я потребував, — відчуття, що ти можеш викликати реакцію в інших. Усвідомлення емоційної влади та