Читати книгу - "Мудакам тут не місце"

до прикладу «Менс верхаус», найуспішнішу компанію з продажу чоловічих костюмів у Сполучених Штатах: вони сповідують вражаючу і найдосконалішу філософію, яку я будь-коли бачив. Розгляньмо деякі з принципів компанії: «Кожна людина заслуговує на справедливе ставлення. Якщо проблема в лідерах команд, ми цікавимося думкою підлеглих цих лідерів, щоб донести до них інформацію або передати її вище по вертикалі управління, без загрози відплати за відвертість»; «вигляд магазину і знання продукції, безумовно, важливі, але комфорт і задоволення клієнта під час покупок залежить від дечого іншого: персонал нашого магазину має почуватись емоційно наснаженим і непідробно щирим під час спілкування з потенційними покупцями». І ось найбільш відповідний правилу «мудакам тут не місце» принцип: «Ми одразу ж реагуємо, якщо будь-який співробітник принижує іншого, незалежно від посади. Таким чином ми демонструємо, що цінуємо всіх наших працівників».

Однак якими чудовими не були б ці принципи, одне лише розміщення їх на стіні чи веб-сайті або обговорення — марні дії самі по собі. Адже якщо правила регулярно порушуються, а заходів для впровадження їх у життя не вживають, ці порожні слова гірше, ніж даремні. Разом із Джеффом Пфеффером я вивчив такий досвід про порожні балачки під час написання книжки «Прірва між знанням і ділом» про те, чому керівники і компанії іноді кажуть розумні речі, утім не можуть їх втілити, і як подолати цю доволі поширену недугу. Таку перешкоду для реальних дій ми називаємо «пасткою мудрих розмов». Так група наших студентів на прикладі відомої фірми, що займається цінними паперами, дослідила три принципи її роботи, які постійно обговорювалися й публічно декларувалися топ-менеджментом: повага до особистості, командна робота і добросовісність.

Дослідження виявило, що компанія послідовно ставилася до молодих співробітників, званих «аналітиками», з неповагою і недовірою, що завдавало регулярної шкоди фірмі. Аналітиками були найуспішніші бакалаври з найкращих університетів, прийняті на роботу на кілька років до повернення в університет для отримання ступеня магістра бізнес-адміністрування (МБА). Через обрáзи і недовіру, які були змушені терпіти аналітики, а також нудну роботу — єдину, яку їм довіряли виконувати, після отримання МБА мало хто повертався працювати на цю фірму, хоча вище керівництво й прагнуло домогтися «високого коефіцієнта повернення». Більше того, колишні аналітики розповідали своїм однокурсникам із МБА про свій негативний досвід, що призводило до утруднення і здорожчання зусиль фірми з найму новачків. Студенти, які проводили це дослідження, зробили такий висновок: «Схоже, дії замінили словами».

Написання, декларування і повторення слів про ставлення до людей з повагою за одночасної демонстрації та заохочення протилежної поведінки — це навіть гірше, ніж просто даремні дії. Крім доведеної фактами шкоди у випадках, коли свавільники виходять з-під контролю, організацію та її лідерів на додаток вважають лицемірами, які заохочують цинізм і зневагу. Розгляньмо серію статей про «Холланд енд Найт», опублікованих у газеті «Санкт-Петербург таймс» 2005 року. Представники цієї фірми зі штатом у 1300 юристів якось похвалялися в засобах масової інформації своїм правилом «Негідникам тут не місце». Оприлюднені газетою історії свідчили, що всередині компанії зчинився скандал після того, як керівний партнер Говелл Мелтон-молодший відхилив рекомендацію комітету з внутрішнього контролю фірми застосувати до партнера Дуґласа Райта (з підрозділу в місті Тампа) суворе покарання за порушення правил компанії, що стосуються сексуальних домагань. Натомість Мелтон оголосив Райту догану. А за кілька місяців він підвищив Райта до третьої за рангом посади згідно з корпоративною ієрархією.

За інформацією «Таймс», це підвищення сталося навіть в умовах «пріоритетного відсіювання егоїстичних, зарозумілих і зневажливих адвокатів» із метою забезпечення дотримання правила «негідникам тут не місце». Утім Райт просунувся кар’єрними щаблями, незважаючи на те, що дев’ять жінок-адвокатів із підрозділу компанії в місті Тампа звинуватили його в сексуальних домаганнях. А газета «Дейлі бізнес рев’ю» повідомляла, що «Райт тогоріч улітку навіть отримав особисту догану, у якій йому заборонялося просити жінок в офісі помацати його біцепси. Йому також наказали припинити коментувати їхній одяг та сексуальне життя й утриматися від будь-якої помсти жінкам, які на нього поскаржилися».

За інформацією «Таймс», опісля того, як Мелтон призначив Райта на керівну посаду, в пресу просочилася службова записка з електронної пошти на сім сторінок, яку написав Чарльз Д. Найт, партнер із підрозділу в Чикаґо. Найт скаржився, що «Холланд енд Найт» не вдалося відсіяти всіх мерзотників, і нарікав: «На жаль, виявляється, деякі з них навіть успішно дісталися найвищого рівня керівництва фірмою».

Звісно ж, оскільки ми не перебували всередині цієї фірми і мали лише відгуки в пресі, доцільно прийняти ці «факти» з недовірою. Однак схоже на те, що цей витік інформації не був єдиним окремим інцидентом, адже інший партнер «Холланд енд Найт» Марк Стенґ написав відкритого листа в «Таймс».

У цьому листі Стенґ вибачився перед «хоробрими жінками з підрозділу… в Тампі» й висловив свою «відразу» до того, як до них там ставилися.

«Холланд енд Найт» спочатку розкритикували цей витік інформації, стверджуючи, що він «безвідповідально і несправедливо ставить під сумнів репутацію одного з найкращих партнерів фірми». Своєю чергою Дуґлас Райт в інтерв’ю ЗМІ зауважив: «Я однозначно заперечую, що сексуально домагався будь-яких осіб у компанії». Він стверджував, що просив як чоловіків, так і жінок помацати його біцепси, а отже, «ставився до всіх однаково». Однак після того, як у «Санкт-Петербург таймс» з’явилися негативні статті, Райт пішов у відставку з керівної посади, щоправда так і лишився партнером фірми. Незалежно від того, що саме відбулося в «Холланд енд Найт», публічні заяви про те, що фірма відсіює нешанобливих адвокатів, мали зворотний ефект для іміджу компанії та обурили принаймні декого з партнерів, позаяк виявилося, що правило «негідникам тут не місце» було лишень лицемірною риторикою.

Натомість «Південно-західні авіалінії» завоювали схвальні відгуки в пресі та лояльність співробітників, демонструючи послідовну нетерпимість до хамів і навіть до працівників, які поводилися надто холодно та непривітно, щоб відповідати стандартам корпоративної культури. «Південно-західні авіалінії» намагаються відсіювати не лише відкрито ворожих людей, а й навіть холодних і недружніх у ставленні до пасажирів та колег по роботі. Енн Роудс розповіла мені про менеджера компанії, який не був відверто злостивий, однак непривітно й нетерпляче ставився до людей. Він зізнався Енн: «Я не впевнений, чи зможу тут працювати. Я хочу просто працювати з цими людьми, а не дружити з ними». Енн доклала чимало зусиль, щоб найняти його, адже він був висококваліфікованим спеціалістом і не мав браку пропозицій від працедавців. Та вона зрозуміла, що він не вписується в корпоративну культуру «Південно-західних авіаліній», тож дала пораду, що той, можливо, буде щасливішим в іншому місці. Й за  кілька місяців по тому він звільнився, перейшовши на роботу до іншої авіакомпанії.

Додайте правило до порядку прийому на роботу та звільнення з неї

Тож, як бачимо, досвід роботи з персоналом авіакомпаній «Південно-західні авіалінії» і «ДжетБлу» підказує, що правило «Мудакам тут не місце» необхідно ввести у корпоративний порядок прийому на роботу та звільнення з неї. Наприклад, юридична фірма «Перкінс Кво» із Сіетла декларує правило «не допускати присутності мерзотників» і працює, спираючись на нього, що допомогло їй четвертий рік поспіль потрапити до рейтингу «100 найкращих компаній-роботодавців» журналу