Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Тут баба ворожила (2006) 📚 - Українською

Читати книгу - "Тут баба ворожила (2006)"

336
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Тут баба ворожила (2006)" автора Наталія Паняєва. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 12 13 14 ... 52
Перейти на сторінку:
Поки Віруня повільно загортала коробочку у фірмовий папір, він улесливо сказав:

— А я хотів вас дещо спитати. Ви того вечора згадували якусь Володарку…

Віруня здригнулася і скинула пакунок на підлогу. Потім нахилилася і досить довго шаруділа під прилавком.

Вона, вочевидь, була налякана. Авенір озирнувся довкола. Покупців у магазині було небагато, переважно чоловіки, але неподалік від них бовваніла постать високої стрункої жінки з хусткою на голові і в затемнених окулярах. Авенір вирішив скористатися тим, що Вірунька не може заперечити, і продовжив:

— Чи не могли б ви мені розповісти про це докладніше?

Віруня підняла нарешті Пакунок і вилізла з-під прилавка.

— Ви щось спитали? — вдала вона, що не почула його слів.

— Я спитав про Володарку.

— Володарку? Про що це ви?

— Ви у той вечір згадували про це. Це що, містечко? Я знаю містечко Володарка у Київській області. Це воно? Що там відбувається цікавого?

— Я нічого не знаю! Я ні про що таке в житті не чула!

— Хтось вам про це розповідав? Хто? Коли?

Авенір ставив питання швидко, не даючи Віруні часу оговтатися, але дівчина затялася. Вона квапливо мовила:

— Я не розумію, про що це ви, і взагалі, ми не маємо права розмовляти з покупцями на сторонні теми. З вас 820 гривень.

Авенір подав їй гроші. Дівчина швидко вибила чек, тицьнула йому решту і квапливо попрямувала до іншого покупця. Руки в неї тремтіли.

Дейкало повільно рушив до виходу, наче сподіваючись, що вона його зупинить і таки відповість на запитання. Уже вийшовши з магазину, він помітив, що Віруня дала йому зайві 20 гривень.

Він все ще бачив перед собою чарівливе порожнє личко з великими синіми очима. Щось в цих очах промайнуло тривожне…

— Вона налякана, — мовив він сам до себе, — смертельно налякана. Але чим?

Авенір крутнувся на каблуках і рішуче зайшов до магазину, щоб повернути бідоласі решту.

Дейкало зустрічає Володарку

Дитяче доброчинне свято у скверику на Совських ставках закінчилося. Гості розійшлися, а господарі і найближчі друзі, які допомагали Надії Борисівні Мурченко влаштовувати його, завернули до неї додому, щоб трохи підживитися і відпочити. Усі лишилися задоволені: і діти, і дорослі.

Звичайно, Наталя Паняєва трохи прикидалася, коли казала, ніби вона втомилася на благодійній вечірці і дуже рада, що все вже позаду. Насправді, свято вдалося, як ніколи.

Надія Борисівна, літня пані, яка постійно переймалася долею дітей-музикантів, дуже раділа:

— Ми зібрали достатню суму, щоб відправити дітей на конкурс у Відень, — радісно повідомила вона. — Особливо багато грошей дала лотерея.

Наталя була трохи збентежена останньою заявою. Вона вважала, що найбільшу суму дали її книжки.

— Ви, мабуть, хочете мене обманути, — пожартувала вона. — Я ж і червону свічку палила, і кола малювала — намагалася наворожити хороший прибуток від моїх книжок.

Усі засміялися.

— До речі, — мовила Надія Борисівна. — Якщо ви хочете поворожити насправді, то тут недалеко живе Володарка. Вона — справжня ворожка, медіум чи екстрасенс — хто її там розбере, але люди до неї ходять. Точніше, приїздять на дорогих авто.

Авенір нашорошив вуха, а Наталя поблажливо посміхнулася:

— Ви ж знаєте, Надіє Борисівно, я роблю лише те, що можна використати для моїх романів.

— А може, вам колись знадобиться і ворожка як персонаж, — не здавалася Надія Борисівна.

— Коли мені буде потрібний такий персонаж, тоді я і почну цікавитися екстрасенсами та іншими шахраями.

Одна з гостей, русява дівчина, яку так і звали — Руся, заперечила:

— А я думаю, що вони дещо можуть.

Авенір одразу звернув на неї увагу. Це була висока струнка дівчина з правильними рисами обличчя, з важкою хвилею русявого волосся і сірими очима. Авенір помітив, що вона часто і охоче посміхається. Руся влаштовувала ігри для дітей, проводила лотерею і взагалі була правою рукою пані Мурченко. Репортер одразу взяв за мету познайомитися з нею ближче.

— Вони — це хто? — запитав Авенір.

— Господарка будинку Тетяна Володарська, клієнти називають її Володаркою, — замість Русі відповіла Надія Борисівна. — Хіба ви не запримітили її сьогодні? Висока, чорна, як галка, худа. На кожному пальці каблучка. Дуже колоритна.

— Вона екстрасенс, лікує, ворожить, займається хіромантією, окультними науками, — додала Руся. — Коротше, на всі руки майстер. Спіритизм, транси, духи. Подейкують, що навіть чорні меси.

Авенір засміявся:

— Чорного півня ріже? — Руся йому подобалася, тому він намагався бути дотепним.

— І чорного півня ріжуть, і магічні кола малюють, — кивнула головою Руся, і Авеніру здалося, що він їй також симпатичний.

— Але чому ви кажете весь час «вони»?

Йому відповіла Надія Борисівна:

— У неї живе її приятелька і асистентка Оксана Куліда. Вона у них медіум. Ви її, мабуть, теж помітили — повна, білява, вся у блискітках і прикрасах. Страшенно

1 ... 12 13 14 ... 52
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тут баба ворожила (2006)», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Тут баба ворожила (2006)"