Читати книгу - "Вибрані поезії"
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вибрані поезії" автора Хорхе Луїс Борхес. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Шрифт:
-
+
Інтервал:
-
+
Добавити в закладку:
Добавити
Перейти на сторінку:
Запитую себе все знову й знову, чому так безнадійно й ревно я учу, коли надходить ніч моя, суворих саксів стародавню мову. І пам'ять, вже послаблена роками, повторює — хоч марно — ці слова так, начебто життя мого канва і тчеться, й розпускається часами. А що коли душі моїй відкриті секрети її віри й твердоти: вона безсмертна й здатна осягти і справдити спроможна все на світі. За віршем цим і ревністю, одначе, безмежний Всесвіт жде мене терпляче. До меча у Йоркському соборі
В мечі своїм живе герой один, що вмер давно; здіймав його доволі на морі часто і на суходолі (хоч врешті марно) проти смерті він. Смерть також марна. Ось цей чоловік: з Норвегії білявий і нещадний прибув сюди на поклик долі владний, меч — його символ та ім'я повік. Він вмер на чужині давним-давно, та меч рука стискає все одно, і перед ним я — тінь і порохно, я — тільки мить, і — повторю стократ — ця мить — лиш попіл, а не діамант, бо лиш минуле справжнє, лиш воно. Париж, 1856 рік
Він за роки прострації вже звик випереджати смерть. Він чує втому, йому так страшно вийти раптом з дому в людську юрбу. З усіх відомих рік він, Гайне, думає лише про час, який виводить з присмерку поволі його, а ще про те, що з примхи долі юдей він і мужчина водночас. Він мелодійні згадує пісні, чиїм був інструментом, їх створили не дерево, не птах, а вищі сили, плин часу та його химерні дні. Ні солов'ї вже не зарадять згубі, ні ночі золоті, ні квіти любі. Рафаель Кансінос-Ассенс[28]
Безсмертний в муках, звідав цей народ презирства й переслідувань доволі. І він священний жах такої долі відкрив для себе, повної знегод. Безсонними ночами, наче хміль, вбирав псалми й пісні Письма Святого, і радістю душа бриніла в нього, й відчув своїми долю цю та біль. Його Ізраїль кликав. Серцем він почув цей голос; так одної днини почув пророк із-за кущів ожини зненацька голос Бога з верховин. Так будь зі мною, пам'ять величава Кансіноса; все інше скаже слава. До вина
У строфах бронзових Гомер подяку склав давно тому, що серце звеселя, — тобі, п'янке вино. Роки минали і віки, не стишуючи біг, і з грецьких амфор перейшло ти у германський ріг. З'явилось на зорі буття і на земній путі давало людям ти снагу й вогонь у їх житті. І завжди, де тече ріка людських ночей і днів, струмить і твій потік, а з ним веселощі і спів. Немов Євфрат, що споконвік пливе удалину, так ти течеш через усю історію земну. У кожнім келиху вина вражає нас проста весь час метафора одна — червона кров Христа.
В мечі своїм живе герой один, що вмер давно; здіймав його доволі на морі часто і на суходолі (хоч врешті марно) проти смерті він. Смерть також марна. Ось цей чоловік: з Норвегії білявий і нещадний прибув сюди на поклик долі владний, меч — його символ та ім'я повік. Він вмер на чужині давним-давно, та меч рука стискає все одно, і перед ним я — тінь і порохно, я — тільки мить, і — повторю стократ — ця мить — лиш попіл, а не діамант, бо лиш минуле справжнє, лиш воно. Париж, 1856 рік
Він за роки прострації вже звик випереджати смерть. Він чує втому, йому так страшно вийти раптом з дому в людську юрбу. З усіх відомих рік він, Гайне, думає лише про час, який виводить з присмерку поволі його, а ще про те, що з примхи долі юдей він і мужчина водночас. Він мелодійні згадує пісні, чиїм був інструментом, їх створили не дерево, не птах, а вищі сили, плин часу та його химерні дні. Ні солов'ї вже не зарадять згубі, ні ночі золоті, ні квіти любі. Рафаель Кансінос-Ассенс[28]
Безсмертний в муках, звідав цей народ презирства й переслідувань доволі. І він священний жах такої долі відкрив для себе, повної знегод. Безсонними ночами, наче хміль, вбирав псалми й пісні Письма Святого, і радістю душа бриніла в нього, й відчув своїми долю цю та біль. Його Ізраїль кликав. Серцем він почув цей голос; так одної днини почув пророк із-за кущів ожини зненацька голос Бога з верховин. Так будь зі мною, пам'ять величава Кансіноса; все інше скаже слава. До вина
У строфах бронзових Гомер подяку склав давно тому, що серце звеселя, — тобі, п'янке вино. Роки минали і віки, не стишуючи біг, і з грецьких амфор перейшло ти у германський ріг. З'явилось на зорі буття і на земній путі давало людям ти снагу й вогонь у їх житті. І завжди, де тече ріка людських ночей і днів, струмить і твій потік, а з ним веселощі і спів. Немов Євфрат, що споконвік пливе удалину, так ти течеш через усю історію земну. У кожнім келиху вина вражає нас проста весь час метафора одна — червона кров Христа.
Перейти на сторінку:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вибрані поезії», після закриття браузера.
Подібні книжки до книжки «Вибрані поезії» жанру - 💛 Поезія:
Коментарі та відгуки (0) до книги "Вибрані поезії"