Читати книгу - "Вибрані поезії"
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вибрані поезії" автора Хорхе Луїс Борхес. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Шрифт:
-
+
Інтервал:
-
+
Добавити в закладку:
Добавити
Перейти на сторінку:
В рядках суфіста[29] запальних твій невгамовний шал: ти в них троянда і рубін, і визивний кинджал. Для інших — Лета, джерело сумного забуття, ну, а для мене — радість ти братерського чуття. Відкриєш, як Сезам, ночей давніших таїну, ти — справжній дар; мов смолоскип, ведеш крізь млу страшну. Ти і запеклої борні, й вершин кохання знак. Тебе покличу я колись, вино. Хай буде так. 1964
I
Тебе залишили, і втратив чари світ. Сад, місяць і прогулянки повільні скінчилися для тебе, і віднині у місяці ти бачитимеш слід минулого, відбиток самоти. Навік прощайте, ніжні руки, скроні, — тобі лишились спогади безсонні і тоскні днини, повні пустоти. Собі самому, наче закляття, твердиш: чого не мав, те не пропало. Але одної мужності замало, щоб вивчити науку забуття. Троянда — символ — серце рве, і схоже, мелодія гітари вбити може. II
Щасливим вже повік не буть мені. Байдуже. Стільки є всього на світі. Я знаю, глибини в єдиній миті більш, ніж у морі. Довгі тільки дні, але життя коротке. І на нас жде темне диво — смерть: напоготові це море, ця стріла, щоб од любові, від місяця і сонця водночас звільнити. Щастя, що давала ти і відібрала, викреслю оманне. Що всім було, нічим однині стане. Мені ж лишиться втіха гіркоти й химерна звичка, що веде, як досі, на Південь, в той же дім на тому ж розі. Ewigkeit[30]
Іспанським віршем хочеться мені сказати те, що у добу далеку латиною бентежило Сенеку: в цім світі все належить хробачні. Діяння смерті побілілий прах і перемоги хоче оспівати. Владарка-смерть торує всюди шлях й зневажно топче марноти штандарти. Та ні. Свого єства, свого буття нізащо не зречуся полохливо. Я знаю: не існує забуття. Ця кузня, місяць, вечір — їх щемливо любив і втратив я без вороття — у вічності триватимуть сяйливо. Спіноза
Юдея руки спритні і тонкі скло обробляють у вечірній тиші. Конає днина ця — така ж, як інші (всі дні страшні, холодні та важкі). І власні руки, й бляклий гіацинт там, на краєчку гетто, в ці хвилини, здається, не існують для людини, котра із мрій творить свій лабіринт. Відбита в мріях іншого свічада йому байдужа слава і дівчата, від міфів і метафор вдалині скло обробляють руки ці прозорі: безмежну мапу, світ Того, хто зорі розсіяв у небесній вишині.
I
Тебе залишили, і втратив чари світ. Сад, місяць і прогулянки повільні скінчилися для тебе, і віднині у місяці ти бачитимеш слід минулого, відбиток самоти. Навік прощайте, ніжні руки, скроні, — тобі лишились спогади безсонні і тоскні днини, повні пустоти. Собі самому, наче закляття, твердиш: чого не мав, те не пропало. Але одної мужності замало, щоб вивчити науку забуття. Троянда — символ — серце рве, і схоже, мелодія гітари вбити може. II
Щасливим вже повік не буть мені. Байдуже. Стільки є всього на світі. Я знаю, глибини в єдиній миті більш, ніж у морі. Довгі тільки дні, але життя коротке. І на нас жде темне диво — смерть: напоготові це море, ця стріла, щоб од любові, від місяця і сонця водночас звільнити. Щастя, що давала ти і відібрала, викреслю оманне. Що всім було, нічим однині стане. Мені ж лишиться втіха гіркоти й химерна звичка, що веде, як досі, на Південь, в той же дім на тому ж розі. Ewigkeit[30]
Іспанським віршем хочеться мені сказати те, що у добу далеку латиною бентежило Сенеку: в цім світі все належить хробачні. Діяння смерті побілілий прах і перемоги хоче оспівати. Владарка-смерть торує всюди шлях й зневажно топче марноти штандарти. Та ні. Свого єства, свого буття нізащо не зречуся полохливо. Я знаю: не існує забуття. Ця кузня, місяць, вечір — їх щемливо любив і втратив я без вороття — у вічності триватимуть сяйливо. Спіноза
Юдея руки спритні і тонкі скло обробляють у вечірній тиші. Конає днина ця — така ж, як інші (всі дні страшні, холодні та важкі). І власні руки, й бляклий гіацинт там, на краєчку гетто, в ці хвилини, здається, не існують для людини, котра із мрій творить свій лабіринт. Відбита в мріях іншого свічада йому байдужа слава і дівчата, від міфів і метафор вдалині скло обробляють руки ці прозорі: безмежну мапу, світ Того, хто зорі розсіяв у небесній вишині.
Перейти на сторінку:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вибрані поезії», після закриття браузера.
Подібні книжки до книжки «Вибрані поезії» жанру - 💛 Поезія:
Коментарі та відгуки (0) до книги "Вибрані поезії"