Читати книгу - "Атомний вогонь над океаном"

Вільсон повільно повернув голову і пильно подивився в скам'яніле обличчя Брекдорпа.

До них підійшли інші гості, голосно висловлюючи захоплення видовищем. Вони говорили так, наче Вільсон особисто запалив фейєрверк.

Спекавшись гостей, Вільсон через кілька хвилин вже знову говорив з Брекдорпом.

— Директоре, ви знаєте побажання президента?

— Побажання президента для нас однаково, що веління обов'язку, — відповів Брекдорп, обмахуючись носовичком.

— І ви все ще не просунулися вперед? Чому ви не просите грошей на додаткові витрати, Брекдорп?

— Нас відкинув назад вибух у корпусі 37.

— Для мене просто загадка, як це могло статися. Чи знайшли хоч злочинця?

— На жаль, ні. Розслідування ведеться. Можливо, це акт помсти одного з службовців. Шпрінгер…

— Шпрінгер вигадує дурниці. І нічого їх повторювати. — Вільсон говорив коротко і різко. — Я подбаю про те, щоб ви якнайшвидше одержали потрібні вам матеріали з інших заводів. Просіть грошей, — повторив він. — Десять, двадцять тисяч доларів, скільки треба. Президент жде наслідків найпізніше через чотири місяці. Я не можу зараз розповісти вам, з чим це пов'язане. Та ви й самі, мабуть, знаєте: це питання про роззброєння і створення росіянами ядерної зброї. Будьмо чесними, Москва не тільки ліквідувала нашу монополію на атомну зброю і не тільки наздогнала нас. Червоні супутники літають, а ми з нашими ракетами пасемо задніх. А тут ще й оцей протест проти ядерної зброї. Події розвиваються шаленими темпами. Ми повинні бути готові до всього, Брекдорп. Статистики вважають, що в наступному році безробіття знову зросте. Мабуть-таки насувається економічна криза. — Вільсон замовк і на мить заплющив очі, так немов ще раз усе обмірковував. — Треба за всяку ціну випередити біржову кризу. Випередити, будь-якими засобами, розумієте? Наш останній засіб має бути готовий якнайскоріше, Брекдорп.

Атомний слон віддихався.

— Ви маєте на увазі чисту бомбу? — спитав він невдоволено. — Ми її не створимо. Я залучив до цієї роботи найбільш здібних людей. Я обіцяв премії. Але за чотири місяці…

— Чотири місяці — це сто двадцять днів і ночей, Брекдорп. Ми, я і президент, не відступимо. Раніше ПЕК і Мехіко-Занд не займалися цією справою. Але коли вже ПЕК взялася виготовити бомбу, то вона має бути якоюсь особливою. Такою новинкою стане чиста бомба. Невже ви цього не розумієте?

Брекдорп розумів. Але науковців Мехіко-Занда, очевидно, мало цікавили економічні кризи і статистичні дані про кількість безробітних.

— Стефсон проти цього, — сказав Брекдорп. — Він працює над проблемою злиття малих ядер, Метіус теж. Над виготовленням бомби вони не працюватимуть.

— Пробачте, Брекдорп, — сказав Вільсон нудним тоном, — хто вирішує, що слід виробляти в Мехіко-Занді, ви чи Стефсон? До речі, які в Стефсона взаємини з батьком? У Стокгольмі старий мав не дуже приємний для нас успіх. Треба було б подбати про те, щоб то був його останній успіх. Вони вимагають заборони атомної зброї і припинення ядерних випробувань? Коли в нас буде чиста бомба, ми плюватимемо на ядерні випробування.

Брекдорп нічого не відповів. Тут, у Нью-Йорку, де міститься контора Вільсона, все начебто просто. Натискують кнопку і віддають накази, а в Мехіко-Занді треба працювати з людьми, які мають свої погляди і бажання.

— Отже, Брекдорп, через чотири місяці, до ювілею ПЕК, Мехіко-Занд доведе, що там не тільки вміють провадити досліди, які дорого коштують, а й здатні зробити епохальне відкриття, бути на рівні сучасних політичних вимог.

Атомний слон мовчав. Не міг же він відповісти Вільсону словами, які йому недавно сказав Стефсон: «Поки бомба може знищити хоч одну людину, вона не чиста. Навіть якщо вона замість альфа-бета-гамма променів і стронцію розсіюватиме трояндове масло. Вже саме поняття бомба не чисте». Стефсон не боїться це сказати, бо знає, що сьогодні його ще ніким замінити.

— А що як Вашінгтон вирішить підписати певну угоду?

Вільсон нетерпляче одмахнувся І відповів:

— По-перше, ПЕК не Вашінгтон, а по-друге, за нинішніх обставин Вашінгтон може піти на таку угоду лише тоді, коли ПЕК більше не будуть потрібні ніякі випробування, — Вільсон цинічно розсміявся і підійшов ближче до Атомного слона, хоча той всіляко намагався уникнути запаху помади. — Я пропоную вам… Сюди йдуть. Добре, ми поговоримо про це після вечері. Має ж бути вихід, Брекдорп, вихід завжди є. Я його постійно знаходжу, коли хочу зробити бізнес…

Приблизно через півгодини почалася вечеря. З стільця підвівся І. В. Еверет, невисокий на зріст сивий чоловік, простий і непоказний. Він уже шістдесят років з невтомною енергією керував ПЕК. Президент виголосив тост за майбутній успіх атомного міста Мехіко-Занда, який викличе захоплення в усьому світі.

Почуваючи на собі погляд Френка Вільсона, Вільм Брекдорп нервово засовався на місці. В нього було таке відчуття, наче його підхопив невидимий підйомний кран і тягне вгору. Директор атомного міста взяв келих шампанського і виголосив тост.

— Люди Мехіко-Занда підтримують вас, сер. Армія науковців іде за своїм керівником. Я підіймаю келих за президента!

Гості відповіли оплесками. Вільсон схвально підморгнув Брекдорпу.

Задеренчав зумер. Джек Кальман сидів, заплющивши очі. Його кольоровий олівець застиг на недописаній формулі, а вуста повторювали її вголос, наче молитву. Ще раз задеренчав зумер. Лише тепер до свідомості Кальмана дійшло, що це сигнал розмовного апарата. Професор невдоволено подивився на прилад і натиснув пальцем вмикач. Він хотів кілька годин попрацювати на самоті і перевірити важливі наслідки досліджень. Все ще невдоволений, що йому перешкодили, Кальман назвав своє прізвище.

— Брекдорп, — почув він у відповідь. Атомному слону, певно, приємно було називати своє прізвище, бо він вимовляв його, розтягуючи кожний склад. Директор розсміявся в апарат: — Ще не зовсім отямилися, професоре? Сподіваюся, ви добре зустріли Новий рік? Чи, може, я перешкодив вашій роботі, га?

Вираз обличчя Кальмана одразу ж