Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Люди з Червоної скелі 📚 - Українською

Читати книгу - "Люди з Червоної скелі"

298
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Люди з Червоної скелі" автора Григорій Бабенко. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 12 13 14 ... 20
Перейти на сторінку:
за якихось могутніх і таємничих чаклунів.

Привчити собаку, щоб вона стерегла табір!

Це була якась дивна мрія, що її здійснили ці біляві чарівники!

Хлопці притаїлися й поприлипали до землі, але собаче виття та гавкання не вгамовувалося. Мабора й Каї-Наї з досадою поповзли назад і сховалися в лісі.

Потрохи гавкання почало стихати і згодом знову стало в таборі тихо, тільки іноді виривалося злобливе гарчання окремого неспокійного пса. Коли затихла собачня, хлопці знову поповзли до табору, але й на цей раз собаки почули їх і знову підняли ґвалт.

Мабора, сам лютий як собака, знову поповз до лісу… У цей час з протилежного боку табору почулося вовче виття… Собаки знову завили й загавкали, а хлопці, почувши вовків, злізли на дерево й заховалися у листі.

Вовки вили всю ніч коло табору, й хлопці вже не наважувалися злізти з дерева.

Мабора лаяв вовків за те, що вони заважали йому: він не кидав думки обдурити собак. Але ці вовки врятували хлопців: біляві, почувши вовків, заспокоїлися і другого дня не стали шукати слідів того, хто збунтував собак минулої ночі, бо вони думали, що собачня здратувалася, почувши вовків.



Вранці Мабора та Каї-Наї бачили, як прокинулося водяне селище; як одна частина мешканців, покликавши собак, пішла на полювання, а друга, сівши у човни, попливла річкою й озером рибалити; і щастя хлопців, що мисливці не пішли повз них, бо собаки неодмінно почули б чужинців, і біляві постріляли б їх, як тетеруків!.. Але Мабора та Каї-Наї й не думали про це і спокійнісінько, як ґави, сиділи на деревах.

Вороже селище й табор на березі були перед очима в хлопців, як на долоні. Ближче до них земля на березі була розчищена од лісу й пеньків, і дерева, що росли тут, стягнуті були й зложені осторонь на кут.

Трохи згодом, після того, як пішли чоловіки, з табору вийшов невеличкий гурт жінок і дітвори і з ними той чоловік, що вчора свердлив дірку в камені. На місці, розчищеному від лісу, вони розділилися на два гурти.

Каї-Наї, придивившись, пізнав в одній з жінок свою матір, а серед останніх — Учангу й інших жінок племени Уру — Уру.

На матері, Учанзі та ще на трьох жінках його рідного племени, він побачив якісь петлі, що накинуті були на тіло й ішли упоперек грудей, а від петель ішли довгі ремінці, що були прив’язані до якоїсь чудернацької речі. Ця річ підскакувала й волочилася по землі. Каї-Наї здалося, що вони тягнуть якийсь пеньок. Пеньок цей був загострений знизу, зверху у ньому стирчала палиця, за яку держався хлопець років дванадцяти. Цього хлопця теж пізнав Каї-Наї.

Це був Нака, друг і ворог Каї-Наї: з ним вони видирали пташенят із гнізд? ходили по горіхи і з ним майже щодня Каї-Наї бився навкулачки.

Друга партія жінок кількістю дорівнювалася першій і тримала у руках мотики з оленячого рогу. Чоловік поставив уряд жінок з мотиками, а гурт жінок з чудернацькою річчю одвів трохи далі; потім одійшов на бік і крикнув. Жінки замахали мотиками, підпушуючи землю… Перша партія, де була Каї-Наї мати й Учанга, рушила з місця… Каї-Наї ледве не звалився з дерева від здивування, коли Нака устромив загострений кінець пенька в землю, наліг на палицю і крикнув. Жінки подались уперед, ремінці натягнулися, і вони тихо пішли, тягнучи за собою первісного плуга, що, вириваючись з слабих ще рук хлопця, вивертав з-під себе цілину.



Мабора теж витріщив очі і з роззявленим ротом дивився на жінок: того, що бачив він, не міг збагнути нерозвинений мозок печерного мешканця.

Мабора та Каї-Наї ніяк не могли зрозуміти, для чого жінки риють землю, та ще таким чудернацьким способом…

Чоловік, що вчора свердлив дірки, іноді підходив до Нака, брав з рук його держака і показував йому, як керувати плугом. Це своєрідне змагання мотики з плугом закінчилося повною перемогою плуга. За годину, поки жінки з мотиками колупали землю й товклись майже на одному місці, плуг дійшов до узлісся, повернувся назад і підняв рівну смугу землі.

Мабуть праця була дуже важка, бо запряжені жінки раз-у-раз зупинялись і витирали піт з лоба.

А чоловік, видно було, був дуже радий перемозі плуга: він реготав, скакав і глузував з жінок з мотиками.

Він сам вигадав цього плуга й показав його роботу, порівнявши з працею мотиками.

Під кінець змагання усі мешканці селища, що були в цей час дома, висипали, на берег… Повилазили навіть згорблені діди й баби, спираючись на ціпки. Вони недовірливо хитали головами й підозріло дивилися на цю новину. Винахідник зняв збрую з жінок і відніс плуга в намет. Він помітив деякі хиби в своєму плузі і, виправивши їх, думав напровесні пустити плуга в роботу…

Потім Мабора та Каї-Наї бачили, як жінки почали чистити рибу, що наловили вчора рибалки, й стали розвішувати її для просушування на дрючках. Коли жінки скінчили роботу, мати Каї-Наї одійшла од жіночого гурту й лягла під кущем недалеко дерева, на якому сиділи Каї-Наї з Маборою.

Хлопець зліз з дерева і, ховаючись у траві, підповз до матері. Вона лежала горілиць і, підклавши руки під голову, дивилась на небо.

— Мамо! — тихо покликав Каї-Наї.

Вона підвелась і з жахом подивилась в бік Каї-Наї.

— Не бійся, мамо; це я, — Каї-Наї…

Вона знову впала на землю. Груди їй здіймалися від частого подиху, і Каї-Наї почув, як стукало в неї серце.

— Не бійся, мамо! — знову сказав Каї-Наї, — це я, Каї-Наї: я скучив і прийшов до тебе…

Жінка підвела голову; подивилась, чи не дивиться хто на них, і спитала, радісно дивлячись на Каї-Наї:

— Ти живий, синку? Я думала, що

1 ... 12 13 14 ... 20
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Люди з Червоної скелі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Люди з Червоної скелі"