Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Сині етюди, Микола Хвильовий 📚 - Українською

Читати книгу - "Сині етюди, Микола Хвильовий"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сині етюди" автора Микола Хвильовий. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 12 13 14 ... 141
Перейти на сторінку:
class="p">Коротко.

Ясно.


І трішки того... ніяково.


...Звичайно, як і тоді (тоді - в дикім степу), на ній колір «хакі», бо революція знає одну гармонію фарб: червіньковий з кольором «хакі». Як і тоді: величезні чоботи не на ногу. Як і тоді.


- Дзуськи!


Як і тоді, бузиновий погляд, бузиновий сміх і носик - голівка від цвяшка: кирпатенький.


...Як і тоді, були ночі, але вже не холодні, а теплі, замріяні - літні степові ночі.


Тільки тепер тривожили нас не козаки, а бандити-лісовики тривожили наш тил. А з півдня насідав розлютований, поранений (добивали) ведмідь з білого кубла великої Російської імперії.


А от дискусія (в печінках сидить!).


Є ходяча фраза: треба бути начеку і не забувати про чеку.


Зробили перефразовку.


- Дискусія - це бути начеку, щоб не попасти в секретарську чеку.


Товариш Жучок каже:


- Сьогодні вечір дискусії!


Ми:


- О-ох! У печінках вона сидить! (Це, звичайно, не вголос).


- Товаришу! Дайте мені на хвилину «Азбуку комунізма».


- Ах, нє мєшайтє, товаріщ. От я і забил: как ето? Фу, чорт. Значіт, капіталізм імєєт трі прізнака: найомний труд... найомний труд... найомний труд...


Хтось підказує:


- Монополізація стредств проізводства. І...


- І ідіте ви к чорту, сам прекрасно знаю.


...А от на другім краю:


- Комедія! Как все заволновалісь. Товаріщ Ларіков, неужелі ви нє волнуєтесь? Нє вєрю. Нє повєрю, чтоб ви всьо зналі. Це до одного з тих, що все знають:


- Ну от, єслі ви всьо знаєте, скажіте: когда Тьєр разбіл велікую французскую комуну - в 71 ілі в 48 году. А? От скажіте.


- А ви, товаріщ Молодочков, не хітрітє, нє випитивайтє, скажіте просто, что ви не знаєте. І тогда я вам скажу.


Молодчіков червоніє, і я червонію, і багато з нас червоніє, бо більшість із нас - це ті, що нічого не знають, але цього ні в якім разі не скажуть.


- Це ж дурниці - ці дискусії, наче ми шкільники.


- І правда. На чорта це? Це ж буржуазна метода освіти. Не достає ще екзамена з інспектором. Іще чути:


- Да, наконєц, дайте мнє на мінуту «Азбуку комунізма".


- Фу, чорт, снова забил. Капіталізм імєєт трі прізнака: монополізація проізводства... монополізація проізводства...


- От бачите, все ж одно не знаєте.


- Ах, оставьтє мєня, товаріщ...


Нарешті вечір.


Так: за вікном, як і в інших моїх оповіданнях (не всіх),- громи гармат, а десь у травах, а потім на дорозі - кавалерія. Наша? Кажуть, не наша. А чия? Не знаю. Може, ворожа кавалерія, може, рейд.


І хтось тихенько за травами - «може, завтра тут, де ми сидимо, будуть папірці, ганчірки й дух порожнечі, дух побігу, дух крови».


Але те забувається.


...Доповідач скінчив.


Товариш Жучок:


- Ну, товаришу Бойко, все-таки я нічого не зрозуміла. При чому тут діалектика, коли сказано історичний матеріялізм? Ви як думаєте?


- Дозвольте, товаришу голова, я, собственно, слова не прохав.


Товариш Жучок очі драконом:


- Як голова нічого не дозволяю, а як товариш прошу вас сказати.


Ми говорили, ми плутались (з нами іноді бувало навіть дурно). А все це називалось дискусія. Товариш Жучок казала:


- Дзуськи! Не так. Ану ви, товаришу Молодчіков?


Вона рішуче входила в роль педагога.


А ми бісились, бо в нас було самолюбство. Ми обурювались на нашу бувшу кухарку, на сьогоднішнього секретаря ком'ячейки - на «кота в чоботях».


...Потім вона бігала, метушилась, збирала жінок, улаштовувала жіночі зібрання, де говорили: про аборт, про кохання, про право куховарки (Ленін сказав).


Кричали:


- Геть сем'ю!


- Хай живе холоста женщина!


А для плодючої женщини казали:


- Хай буде інтернат, хай будуть спільні прачешні й т. д., й т. інш.


- ...Товаришу Жучок, можна двох любити?


- Це залежить від того, як ви знаєте історичний матеріалізм. Я його погано знаю, а тому й «воздержуюсь».


Так от -


- багато я написав би ще про товариша Жучка, і це заняття вельми цікаве. Та, бачите, зараз пів на п'яту, і мені треба вже спішити на партзібрання, бо там -


- товариш Жучок № 2, а це значить... проте коли ви партійний, то ви самі знаєте, що це значить.


Вона написала так:


«Товаришу Миколо (це до мене, Микола Хвильовий). Ви, здається, післязавтра будете вже в Таращанськім полку, а я зараз буду в резервній кінноті: там щось махновщина, треба поагітувати. Може, ніколи не побачимось, так я вас хочу попрохати: не гнівайтесь на мене за дискусію. Я знаю, у вас - самолюбство, але в нас - темнота. А поскільки диктатура наша... Словом, ви мене розумієте: нам треба за рік-два-три вирости не на вершок, а на весь сажень. З комуністичним привітом. Жучок».


Але вона сьогодні не поїхала, і ми ще побачимось.


Побачились от де.


Уявіть - порожня школа, політвідділ. По кутках, на столах сплять. Це муралі революції. Частина з них поїде в полки, подиви, частина ще буде тут, а потім теж поїде в полки, в подиви.


Це бурса революції.


...Було зоряно, а потім стало темно - пройшли хмари.


...Побігла мжичка.


Мжичило, мжичило, і чогось було сумно тоді. Хотів скоріш заснути.


Але в кутку часто підшморгували носом і не давали спати.


- Товаришу, не мішайте спати!


...Мовчанка.


Мжичка тихо, одноманітно била у вікно. Хотілось, щоб не було мжички й не торохкотіли підводи: нагадували важку дорогу на Москву - іти на Москву, на північ від ворожих рейдів.


- Товаришу, не мішайте спати.


Мовчанка.


...Ви, мабуть, уже знаєте, що то товариш Жучок підшморгувала.


Вона підійшла до мене.


- Ходімте!


Я здивовано подивився на неї.


...Вийшли на ґанок.


Була одна сіра дорога в нічний степ, і була мжичка.


- Ви плакали?


- Так!..


І засміялась:


- Мені трішки соромно... знаєте... буває.


І розказала.


Тоді я взнав, що товариш Жучок, хоч і жучок, і «кіт у чоботях», але і їй буває сумно й буває не буває:


- Дзуськи!


Тоді мені кирпатенький носик розказав, що їй не 19, як ми думали, а цілих 25 літ, що в неї вже було байстря і це невеличке байстря -


- повісив на ліхтарі козак.


Це було на Далекім Сході, але це й тепер тяжко. Це було на Далекім Сході, коли вона пішла по дорозі за отрядом. А то була козача помста.


...Я згадав сніговий степ.


...Ішла мжичка.


...Була

1 ... 12 13 14 ... 141
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сині етюди, Микола Хвильовий», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сині етюди, Микола Хвильовий"