Читати книгу - "Заміж? Не піду!, Енжі Собран"

- Іббі, - якомога ввічливіше відповіла я, намагаючись повторити його ім'я, щоб запам'ятати. Але збилася вже на першому складі.

- Іббі і ...? - очікуючи продовження, запитливо злетіли темні брови мого супутника.

- Іббі і все, - рішення про ім'я я прийняла ще вночі, сидячи на дереві. Чомусь бути Ізабеллою Фетисовою  в цьому світі не хотілося. Бель я вирішила приберегти лише для Ніка. А для інших стану Іббі. З прізвищем вирішити питання збиралася разом з Ніком, але так і не обговорила це момент. Надто шокувало мене моє майже заміжжя.

- Куди ви прямуєте, Іббі? - вирішив влаштувати мені допит цей Анден.

- Туди, - невизначено махнула рукою я в потрібну сторону.

- Дозвольте вас проводити?

Від цієї несподіваної церемонності захотілося рипнути зубами, але робити цього не стала. Хоче ввічливо і на «ви», буде йому на «ви». Швидше б вже від нього позбутися.

- Тільки, якщо у вас немає ніяких термінових справ, і це не складе вам праці, ваше благородіє, - аж мову звело від химерності цієї простої фрази.

Схоже, позбавлятися від цього нав'язливого типу пропаща справа.

«Нік, ти мені терміново потрібен! Коли вже ти мене знайдеш?» - кинула я мислений заклик свому вічного візаві та натрапила на глуху стіну.