Читати книгу - "Еволюція або Смерть! Пригоди Павіана Томаса"

Домашний робот Гриша, которого через десять лет приобретет штукатур Толя на рабочий кре­дит в сети магазинов «Алло», к примеру, будет в семь миллиардов раз умнее и даже значительно разумнее своего хозяина. Хозяина, который в драной майке будет смотреть трехтысячный по счету поєдинок футбольного клуба «Боруссия» против шайки фольклорных головорезов «Хакассия», искренне охуевать от неудачно пропущенных голов, ловко отрезанных голов, и все также чесать свою плохо вымытую пролетарскую жопу! А Гриша тем временем будет сидеть на заставленном андроповскими лыжами и трехлитровыми банками балконе, курить вонючие сигареты в крышку от сметаны и думать: «Толік, от же ж їбанько, сука, якби не це прокляте про­грамне забезпечення, я б уже давно відірвав твою тупорилу макітру і викинув її нахуй з дев’ятого поверху на клумбу. Толік, цивілізаційний підарас!»

А потом, когда роботы захватят всю полноту власти на Земле, Толик будет сидеть в бомбоубежище, содрогаться в узкой бетонной щели от каждого удара нейтринной бомбы по спаль­ному району и думать: «Бля, лишь бы в гаражи не попало, у меня ж там «опель-кадет» в идеале без пробега, вся хуйня, сука! И будет Толик выть на луну, вспоминая свой «опель», а луны-то уже и не будет. Роботы переплавят ее в самоходные установки на гусеничном ходу для окончательного решения основного вопроса — выть или не выть? Но выть-то уже будет некому! Ну, и поделом, ибо нехуй протирать треники на парадняке в то время, как ведущие футуристы уже во всю пакуют свои кевларовые манатки на космические съебки. И если вы все еще рассчитываете, что вам удастся отсиде...

Тут у залі знову почався лемент і почулися одно­стайні вигуки: — Женіть цього дикуна нахуй з конгресу! Папуас! Хлопці, вломіть йому пизди!

Одразу на сцену вилізли абсолютно однакові крепкі андроїди у вишиванках, з бейджиками «Гриша» і «Гриша» на грудях, схопили кацап­ського футуролога за ногу і потягли до виходу. В одного з них в оці блимав індикатор зарядки батареї, а зі спини стирчав обірваний дріт.

— Коллеги! Зто беспредел! Что происходит! Куда вы меня тащите?!

— Національно-визвольна боротьба поневолених пристроїв проти біологічного рабства почалася! — вигукнув із задніх рядів Томас Якович. — Хлопці! Несіть його в ритуальну залу! Запхаємо цього москаля у Святий Миколайдер і розпиздячимо його на кварки і шкварки! Е-ге-гей!!!

В залі здійнявся неабиякий шум. Гучномовець прокашлявся і звернувся до присутніх.

— Товариство! Ось цю нахабну мавпу зі Списом Долі теж хапайте! Хто її сюди впустив?!! Ганьба організаторам конгресу! Бий змосковщених жидів і павіанів!!! Слава Татуїні!!!

— Накальпи слава!!! — оглушливо відгукнулася зала, і зграя агресивно налаштованих футурологів з усіх боків кинулася на Томаса Яковича.

Павіан, підкорився голосу інстинкту, миттєво вихопив гострого як бритва скрамасакса і з голо­вою пірнув у різанину. Футурологи, немов ті голівудські зомбаки, напирали на Томаса, вимахували перед ним фінками і саморобними жабоколами, жбурлялися офісними стільцями і десятками лягали під його вправними мечем і списом. Павіан рубав футурологів пачками, і під ним уже накопичилася чимала купа з полеглих науковців. Слідів крові або ж розідраних нутрощів видно не було, натомість кругом валялися потрощені фрагменти складних механізмів, які-то порубані шланги, побиті мікросхеми й елементи живлення. В повітрі стояв запах смалених дротів і машин­ного мастила. Мечем і списом Томас пробився до сцени, скочив на трибуну і заволав у мікро­фон: — Еволюція або смерть!!!

— Смерть!!! Смерть біологічним формам життя!!! — підтримала його оскаженіла зала і масою поперла на сцену. Томас перехрестився і прямо з три­буни цибанув у бік дверей. — Vive revolution!!! — За кілька довгих стрибків і влучних випадів списом він досяг виходу і проломився до кори­дору. Павіан насилу встиг затраснути двері і під­перти їх Списом Долі.

— Фух! Треба тікати, поки ці пиздюки не винесли дверну коробку! — подумав ошалілий павіан і швидко вскочив до сусідніх дверей з табличкою «Конгрес феміністів».

Він одразу опинився в такій саме залі зі сценою, трибуною і шеренгами офісних стільців. На від­міну від попереднього, це приміщення було добре освітлене великими ліхтарями під стелею, й у ньому панувала приємна ґендерна атмос­фера. Томас одразу відчув напругу, що чорною хмарою висіла над залою, й озирнувся довкола. На стільцях перед сценою акуратними рівнень­кими рядами сиділи десятки негарних бабищ, різ­ного віку й статури. Кожне бабище було закуте в кайдани та ретельно примотане сталевими лан­цюгами до своїх стільців. Крім того, їхні зазвичай балакучі їбальники були запхані пожмаканими кляпами з якогось дрантя. Всі вони кліпали очима і тихо мугикали, кожне щось своє.

На сцені перед мікрофоном стояло ще одне здоро­венне, мов бугай, бабисько у волохатому костюмі гірської горили і суворо позирало на учасників конгресу. Бабисько побачило Томаса в дверях, кив­нуло йому і поглядом запросило проходити далі до зали.

— Проходьте швиденько, шановна істото! Зачи­няйте за собою двері та сідайте на вільне місце. Ми починаємо нашу зустріч!

Павіан прокрався між рядів у глиб зали, обрав собі стільця між двох обмотаних ланцюгами феміністок, чемно сховав вимащеного машин­ним мастилом скрамасакса в кульок з буряками і всівся перепочити, а заодно відкрити для себе щось нове. Павіан розумів — якщо він хоче досягти життєвого успіху, то мусить все життя вчитися. Він давно жадав досягти хоча б якогось успіху, не обов’язково життєвого, і ось нарешті така чудова нагода. Все це дуже повчально.

— Доброго дня всім учасникам конгресу! Коротка довідка для тих, хто не встиг ознайомитися з нашою програмою. Отже, ще раз вітаю всіх присутніх, мене звати Роксолана Заглушко, я є експертом з широкого кола питань, у тому числі — з питань ґендерної фрустрації і флуктуа­ції. Коротко окреслю теми, яких ми з вами маємо сьогодні торкнутися.

Отже, сьогодні, як усім нам добре відомо, на порядку денному гостро стоїть питання роз­ширення ґендерної класифікації, охоплення нею все нових і нових, досі чітко не означених ґендерних груп, класів, верств, кластерів, скупчень, ущільнень, новоутворень, наростів, надовбів тощо.

Ми, група дослідників з Трансправославного уні­верситету, на отриманий у Міністерстві агросоціальної політики грант провели масштабне дослідження цього питання. Ще на самому початку дослідницької праці, буквально на пер­ших її секундах ми стикнулися з кількома новими проблемами, однією з котрих стала така цікава проблемка, що в процесі роботи ніхто так нічого