Читати книгу - "Житія Святих - Березень, Данило Туптало"

ігемон: "Не називай тут Розіп'ятого, бо осквернюєш мені це місце суду". Відповів Теодот святий: "Безумче, усієї нечистоти сповнений, ти, нечестивих і всескверних богів своїх називаючи, не думаєш, що осквернюєш це місце. Те, що я пречистого Владику свого Христа, Царя і Господа всіх, називаю, тобі важко слухати, і гніваєшся, і сумуєш, наче судилище твоє осквернене згаданим іменем Христовим. Не можеш-бо чути страшного імени Христового, бо мучиться твоя совість, коли пречисте Його ім'я називаю. Ось же і біси, яких ви шануєте, страждають, не терплячи мук, які мають від бачення Христа, і кричать: "Що тобі до нас, Ісусе Назарянине, прийшов передчасно мучити нас?" Не дивно-бо, що й імени Христового не можеш слухати, бо споріднений ти з бісами, від прадідів своїх служиш їм і їх наслідуєш". Савин-ігемон сказав: "Я думав, що ти покірніший будеш після перших мук і що послухаєш мене, коли на рятунок тебе кликатиму, ти ж гірший став. Але тому, що сперечаєшся з нами і зваблюєш своє серце, наче задля Христа терпиш, нової якоїсь тобі завдам муки і переможу тебе. І покажу, що нічого не досягне твоя на Христа надія. Не поможе тобі звабник той, на якого ж покладаючись, насмілився на муки". Святий же мученик сказав: "Якщо б задля людини перетерпів це, окаянніший би був від вас усіх, безбожних, і жодної не мав би надії доброї на майбутнє життя, але й до кінця терпіти б не міг ані не перетерпів би стількох катувань, якщо б на Небесне царство не взирав, у ньому ж більшу приймають винагороду понад достоїнства, яку Христос, істинний Бог, подає. Хіба не перетерплю більших мук, допомогою Христовою, задля обіцяних мені вічних благ? Побач у мені допомогу Христову і переконайся, що уповаю на Нього.

Божественна Його рука покриває мене, тому мук твоїх не боюся і ні від чого тяжко не страждаю. Хоч тіло тлінне страждає, але помисел, утверджений в Бозі, перебуває непохитний". Тоді ігемон Савин звелів принести ложе залізне, і розтягнути на ньому святого, і розпалити під ним вогонь, гілля і стебла підкидаючи. Коли ж і цю муку перетерпів страждалець, здивувався ігемон і сказав: "Звідки у вас, християн, таке немилосердя? Кого помилувати можете, як самі себе не хочете помилувати? До кого щедрими будете, якщо самі себе не ущедрюєте?" Теодот святий мовив: "Вдачі людинолюбства не відаєш і про помилування говориш. Тоді ісповім тобі благодать, коли засудиш мене на смерть, коли від тимчасового мене звільниш життя і перепустиш у Небесне Царство. Але піднести мене хочеш, бо, більше мучачи мене, про більшу дбаєш для мене винагороду. Якщо маєш милосердя наді мною, через різні муки відпусти мене з тимчасового цього життя. Додай тут більших мук, щоб там додалося мені до вінця правди. Замуч мене до смерти, щоб досконалим подвижником я відійшов до Подвигоположника мого Христа, щоби всі святі ангельські лики прийняли мене, радіючи і веселячись". Ігемон же мовив: "Я тебе зроблю досконалим подвижником, коли вигадаю инші муки на тебе, лютіші". Мученик же Христовий мовив: "Якщо б ти знав доброту Бога мого, на якого ж я надіюся, що за короткочасні ці муки вічного в Нього удостоюся життя, ти б сам захотів за Нього постраждати так, як я страждаю. Але тому що зробили жорстокими ваші серця біси, яких ви шануєте, і на ніщо після життя цього не сподіваєтеся, через те впали в суєту світу цього, даючи перевагу тимчасовому і минущому над вічним". Це чуючи, ігемон налякався і сказав: "Казали мені про тебе, що грубий, я ж тебе бачу хитрим вельми". Відповів святий Теодот: "Христос у мені говорить, які красномовці можуть мені протистояти? Знай, що добре ти чув від тих, що казали тобі про мене, що грубий я, — правду казали. Але благодать Христа мого, яка подвизається зі мною, говорити мене навчає і муки терпіти зміцнює, полегшуючи біль від ран, що я приймаю". Ігемон сказав: "Не пощаджу тебе, Теодоте". Відповів святий: "Роби, що хочеш, на все я готовий". Тоді Савин-ігемон звелів воїнам цвяхи в ноги його забивати і гнати його. І коли вбивали в ноги його цвяхи, він підніс руки свої до неба, кажучи: "Дякую Тобі, Господи мій, кусе Христе, що недостойного мене сподобив бути страждань Твоїх учасником, звідки для відкиненого мене така Твоя благодать прибула ~ ось уже наче на небо зійшов я. Дякую Тобі, Спасителю мій, що врятував мене від тих, що гонять душу мою. Хай возвеличиться Ім'я Твоє, Владико Христе, у тілі моєму. Ти-бо для мене життя. Сину Божий, і померти мені за тебе корисно. Поручаю ж Тобі тих, що страждають Імени Твого ради, будь їм помічником і звели бурі цій зупинитися, розсип тих, що повстають на Церкву Твою святу, щоб у світі славили Тебе люди твої навіки". Тоді до християн, що там стояли, мовив: "Мій подвиг, браття, вже закінчується, і вінець близько — запорука правди моєї, його ж мені подасть Ісус Христос. Він розіп'явся задля мене, я ж тіло своє віддав на рани задля Нього. Він помер за мене, щоб урятувати мене від тління, я ж помираю задля Нього, щоб царства Його сподобитися. О, велика благодать Христова, що за тимчасове задля Нього страждання вічні й невимовні віддає блага, понад достоїнства, бо не є достойними пристрасті віку цього слави, яка хоче в нас явитися". І так нацвяхованими ногами біг святий, гнаний по шляху. Багато ж з люду еллінського, бачили таке його терпіння і, медоточиві слова його слухаючи, повірили в Христа й відкрито ганьбили нечистих ідолів, і катові докоряли, прославляли ж Ім'я Христове. Про те довідавшись, князь Савин звелів знову святого вкинути до в'язниці, щоб не зваблювався, казав, відьмацьким ученням його народ. І радився зі своїми воїнами, якою смертю згубити мученика. Днів же багато минуло, почали гнити рани його, і всі благовірні християни приходили пеленами чистими обтирати струпи його. Після того, коли Великий Константин силою хресною переміг Максентія й обдарував свободою всіх християн, прийшов наказ від нього, аби гоніння припинити і тих, кого утримують за Христа в кайданах, відпустити.

Про те почувши, святий Теодот сумний був вельми, що хочуть його відпустити: померти-бо за Христа бажав у муках. Коли був відпущений, пішов у свій град Киринію і перебував після страждання на престолі своєму два роки, відтак переставився у Господі і вінець подвійний — святительства і мучеництва - прийняв із правиці Христа Господа, який вінчає подвижників своїх