Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Коротка історія семи вбивств 📚 - Українською

Читати книгу - "Коротка історія семи вбивств"

266
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Коротка історія семи вбивств" автора Марлон Джеймс. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 12 13 14 ... 247
Перейти на сторінку:
ножиком для очищення яблук. Кучеряві пасма — як лев’яча грива, і м’язи — аж блищать під місяцем... Тільки двоє на цілому світі знають, що «Опівнічні рейвери» — це про мене.

Політику я ненавиджу. Ненавиджу те, що від мене вимагається знати. Татусь каже, що нікому не вдасться витурити його з рідної країни, але водночас він знає, що бандити набирають силу. Як би мені хотілося бути багатою, як би хотілося працювати... і... я сподіваюся, що він хоча б пам’ятає ту ніч на своєму балконі, з яблуком у руці. Ми маємо родину в Маямі — у саме тому місці, куди нам сказав забиратися Майкл Менлі[62], якщо ми того захочемо.

Нам би знайшовся там притулок, але татусь не хоче витрачати грошей. Прокляття, Співак тепер так піднявся, що його ніхто не може більше й побачити — навіть жінка, яка знає його ліпше, ніж більшість жінок. Утім, я не тямлю, про що кажу. Це просто жіноча маячня. Ти пізнала чоловіка чи відкрила якусь таємницю тільки через те, що дала йому залізти у твої трусики? Повне лайно, бо тепер ти знаєш ще менше, ніж колись. Він і не гукне тобі вслід.

Я стою через дорогу, чекаю на зупинці автобуса, пропустила вже два. А тоді й третій. Він так і не вийшов через передні двері. Ні разу він не зробив так, щоб я могла прожогом кинутися до нього через дорогу з криком: «Пам’ятаєш мене? Сто років не бачилися! Мені потрібна твоя допомога!»

Бам-Бам

олини в гето завозять двоє. Один показує м’ні, як ними користуватися. Але спочатку вони завозять інше. Солену телятину і кленовий сироп «Ант Джемайма», з якими на’іть ніхто не знає, що робити, і білий цукор. А ще «Кул-Ейд», «Пепсі», великі лантухи борошна та інші речі, які в гето нікому не по кишені, а якщо й по кишені, то де їх купиш? Коли я вперше почув від Папи Ло про те, що наближаються вибори, він сказав це хмуро й приглушено — так, ніби десь гуркнув грім, так, ніби ось-ось упаде злива, і від цього нікуди дітися. Його відвідують різні люди, всі несхожі на нього (дехто з них червоніший за Фаннібоя), майже білі. Вони підкочують на блискучій тачці, а потім їдуть, і ніхто не питає, але всі знають.

А тимчасом повертаєшся ти. Ти тепер більший, ніж Десмонд Деккер, більший, ніж «Скаталайтс»[63], більший, ніж Міллі Смолл[64], більший на’іть, ніж білі люди. А Папу Ло ти знаєш відтоді, як у вас обох ще не було на грудях волосся, і ти їдеш до нього — через гето, як той нічний злодій, — але я тебе бачу. Біля мого будинку, де мені сказав стояти Папа Ло. Бачу, як ти під’їжджаєш, тільки ти і Джорджі. А Папа Ло верещить мало не як дівчисько й вибігає тебе обійняти, і ти обіймаєш його; а ти ж невисокий, і тобі доводиться кричати, щоб він поставив тебе на місце, і що досить вже обіймів і лапань, а то ти почнеш плутати його з Міком Джаґґером. Ти перетворюєшся на людину, що торочить про величезну кількість людей, яких ніхто не знає, і ти розповідаєш, як кокаїнник, що називає себе Слай Стоуном (а насправді в нього оте нібито дівоче ім’я Сильвестр[65]), дав тобі місце на розігріві — все ’дно що кинув кістку псові, — а ти вискочив на сцену і розмазав те місце, але хтось із чорних сказав: «Що це за повільне гіпацьке лайно?» І ти їм взагалі не подобаєшся, а тому кажеш: «Та пішли ви всі під хвіст, лучче я буду виступати у власному турі». А Слай Стоун просто йде геть і нюхає далі свій кокс, кидаючи тебе в Лас-Веґасі. Його ми теж не знаємо, але тепер ти — той, хто розповідає про людей, яких не знаємо ми. Ти пояснюєш, що фани кокаїнника були не годні відчути справжні вібрації — і того ти їх після чотирьох шоу покинув.

Але це була лише вода під мостом. Ти валандаєшся Вавилоном, і решту історії може розказати Папа Ло, бо її знають усі. Тому Папа Ло розповідає, а ти ті’ки киваєш. А потім кажеш, що тре’ поговорити, однак це може зачекати, бо ж усі чули, що ти — в Копенгагені, й усі зараз кинуться дякувати та нахвалювати страждальця, який став великою зіркою, але не забуває інших страждальців, які все ще страждуть; а хтось дякує тобі за гроші, бо тепер ти годуєш три тисячі людей; про це всі знають, однак ніхто не каже; а тачка в тебе побита й геть не така, яку ми ждали побачить, — і це мене бісить, бо нема нічо’ хужого, чим коли людина має гроші, але прикидається, що не має, це все ’дно що косить під бідняка. А якась жінка обіймає тебе й каже, що в неї є тушкований горох, а ти їй: «Матусю, ти ж знаєш, я до свинини не торкаюся», а вона тобі: «Та це ж пісний горох! Ти тако’о й не бачив!» І тоді ти кажеш: «Біжи, матусю, і принеси м’ні добру миску, найбільшу миску на кухні, і тягни ї’ в дім Папи Ло, бо м’ні з ним тре’ ба’ато перебалакати». І ви з Папою Ло йдете, з вами ніко’о, на’іть Джосі Вейлз лишається зовні. А я дивлюся, як Джосі Вейлз дивиться, як ви йдете, а він лишається, — і дивиться, і сичить.

Ті двоє, що завозять волини в гето, бачать, що ти «відспівуєшся» від їхніх рук, — і їм це дуже не до шмиги. Тут, на околицях, ніхто не співає тобі славу та дяку. І вже точно не той, хто завозить волини у Вісім Провулків, де, як і раніше, правує Шота Шериф. Цей чоловік зна, що його партія йде на вибори і їй тре’ перемогти, лишитися при владі, дати владу народу, всім своїм товаришам та соціалістам. І Сирієць, який завозить волини в Копенгаген і прагне виграти вибори — та так, що самого Бога на його престолі готовий посунути, — теж тобі не виспівує. Й Американець, який приїжджає з волинами, знає: той, хто переможе в Кінгстоні, здобуде Ямайку, а той, хто переможе в Західному Кінгстоні, здобуде Кінгстон, — і знає ще до того, як хтось у гето

1 ... 12 13 14 ... 247
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Коротка історія семи вбивств», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Коротка історія семи вбивств"