Читати книгу - "Шазілір. Полум'я нового дня, Олена Гриб"

«А це хіба не так?» – її очі висловлювали більше, ніж могли б сказати слова.

Даріан взяв лінійку, змахнув нею як ножем.

– Забула, що поряд є я? – запитав цілком мирно.

«Не звикла покладатися на інших».

– Люди не люблять тих, у кого постійно проблеми. – Міка не збиралася бути відвертою, але щось змушувало відповідати, і часом відповіді дивували її саму.

– Хто це сказав? – Керрейт ніби готувався спростувати вислів невідомого книжкового мудреця.

Вона посміхнулася, підштовхнула облишене Мавком чорнило подалі від краю столу.

– Життя, – хмикнула без апломбу. – Моє життя.

Ніби відчуваючи, що Міці не хочеться обговорювати цю тему, Даріан не уточнював, що саме малося на увазі, натомість запропонував:

– Нумо завершимо дослід.