Читати книгу - "Свобода"

Наступного ранку він затримався у кімнаті майже до дев’ятої години і лише тоді спустився донизу, сподіваючись поснідати. Кухня була порожня, але хтось, скоріше за все Джесіка, зробив каву, нарізав фрукти й поставив на стіл маффіни[151]. У маленькому задньому дворі крапав весняний дощик; він бризкав на білі й жовті нарциси і на плечі сусідніх таунхаусів. Почувши голоси в передній частині особняка, Катц пішов коридором, тримаючи в руках каву й маффін, і побачив, що в конференц-залі на нього очікують Волтер, Джесіка й Лаліта — умиті, причепурені, з чистим волоссям.

— Добре, що зайшов, — сказав Волтер. — Отже, можемо починати.

— А я й не знав, що ми збираємося так рано.

— Вже дев’ята,— нагадав йому Волтер. — У нас почався робочий день.

Вони з Лалітою сиділи поруч, майже по центру великого столу. Джесіка влаштувалась дуже далеко від них — на дальньому кінці столу, і сиділа там, схрестивши руки, випромінюючи скептицизм і захисний механізм особистості. Катц сів навпроти присутніх.

— Гарно спав? — спитав його Волтер.

— Так, добре. А де Петті?

Волтер знизав плечима.

— На збори вона не прийде, коли ти це питаєш.

— Взагалі, ми намагаємося досягти чогось, — зазначила Лаліта. — Ми не проводитимемо цілий день, сміючись із того, наскільки неможливо чогось досягти.

Ха!

Джесіка переводила погляд з одного на іншого, наче глядач на трибуні стадіону. Тепер, коли Катц уважніше подивився на Волтера, то побачив, що у того жахливі темні кола під очима, а пальці, що лежали на стільниці, чи то тремтіли, чи то постукували. Лаліта теж виглядала трохи втомленою: шкіра обличчя в неї трохи посиніла — так блідніють темношкірі. Роздивившись положення їхніх тіл у просторі по відношенню одне до одного, їх підкреслене небажання торкатися одне одного, Катц подумав: чи не зробив уже фізичний потяг свою справу? Вони мали насуплений і винуватий вигляд, наче коханці змушені поводитися на публіці пристойно. Чи, навпаки, як люди, котрі ще не домовилися щодо правил гри, і тому дратували одне одного. Як би там не було, а ситуацію слід ретельно контролювати.

— Отже, почнемо відразу з проблеми, — запропонував Волтер. — А проблема полягає в тому, що ні в кого не вистачає сміливості зробити питання перенаселення частиною загальнонаціональної дискусії. А чому? Тому, що ця тема неприємна. Тому, що всі вважають її застарілою. Тому, що, як і у випадку з глобальним потеплінням, ми ще не дійшли тієї межі, коли наслідки стали б очевидними. І тому, що нас вважають елітаристами, коли ми починаємо радити бідним і неосвіченим не народжувати купу дітлахів. Кількість людей у родині має зворотно пропорційний зв’язок із економічним статусом, як і вік, коли дівчата народжують першу дитину; коди поглянути на цифри, усе це призводить до дуже неприємних результатів. Рівень народжуваності можна скоротити вдвічі, коли просто подвоїти середній вік народження першої дитини, збільшивши його з вісімнадцяти до тридцяти п’яти. Це одна з причин, чому щури розмножуються набагато швидше, аніж леопарди: перші досягають статевої зрілості набагато раніше останніх.

— Звичайно, така аналогія миттєво викличе обурення, — вставив Катц.

— Саме так, — кивнув Волтер. — Нас знову звинуватять в елітаризмі. Леопарди є «вищим» видом, ніж щури чи кролики. Тож ось друга частина проблеми: ми прирівнюємо бідних людей до гризунів, коли звертаємо їхню увагу на високий рівень народжуваності й невеликий вік матері при народженні першої дитини.

— Гадаю, тут краще підійде аналогія з сигаретами, — пролунав голос Джесіки з дальнього краю стола. Відразу ж стало зрозуміло, що вона закінчила дорогий коледж і навчилася висловлювати власну думку на семінарах. — У кого є гроші, той може дозволити купувати собі антидепресанти. Тож, коли вводиться новий податок на цигарки, чи на алкогольні вироби, найбільше від цього страждають саме бідняки. Бо дешеві ліки стають дорожчими.

— Точно, — погодився Волтер. — Це дуже гарна думка. І тут можна також торкнутися питання релігії, бо релігія теж є формою наркотику для тих, хто не має економічних можливостей. А коли ми спробуємо порушити питання релігії, нашого справжнього ворога, ми неминуче порушимо питання економічно пригноблених.

— І зброя також, — продовжила Джесіка. — Полювання також має дуже низькі цілі.

— Ха! Скажи це пану Гейвену, — промовила Лаліта рівним, невиразним тоном. — Скажи це Діку Чейні.

— Та ні, Джесіка дійсно права, — несподівано зазначив Волтер.

Лаліта повернулась до нього:

— Справді? Не розумію. Яким чином полювання пов’язане з населенням?

Джесіка в нетерпінні закотила очі.

А Катц подумав: «Так, день обіцяє бути довгим».

— Усе крутиться навколо однієї проблеми — свобод особистості, — пояснив Волтер. — Люди їхали до цієї країни в пошуках або грошей, або свободи. Коли грошей у тебе немає, ти ще сильніше чіпляєшся за свободу. Навіть коли паління вбиває тебе, навіть коли ти не можеш нагодувати власних дітей, навіть коли твої діти гинуть від куль, випущених із штурмової гвинтівки. Ти можеш бути бідним, але все одно матимеш одну річ, яку в тебе ніхто не зможе відібрати, — свободу пустити своє життя коту під хвіст у найбільш зручний для тебе спосіб. Це зрозумів ще Білл Клінтон — що не можна виграти вибори, коли оголосити хрестовий похід на свободу особистості. Особливо — на свободу мати зброю, до речі.

Те, що Лаліта лише кивала, покірно погоджуючись із його словами, а не надулася, прояснило ситуацію. Вона все ще виступає в ролі прохача, а Волтер усе ще тримає оборону. А він опинявся у своїй стихії, у власній фортеці кожного разу, коли йому дозволяли говорити абстрактно. Він анітрохи не змінився з часів Макалістера.

— Однак справжня проблема, — наголосив Катц, — полягає у капіталізм: вільного ринку. Так? Коли ти зараз не говориш про законодавчу заборону розмноження, проблема полягає зовсім не у громадянських свободах. Справжня проблема того, чому ти не можеш пов’язати культуру з перенаселенням, полягає в тому, що, говорячи про скорочення кількості новонароджених, ми насправді говоримо про скорочення темпів зростання. Так? А в ідеології вільного ринку темпи зростання — питання зовсім не другорядне. Темпи зростання — сама суть такої ідеології. Так? В економічній теорії вільного ринку такі речі, як охорона навколишнього середовища, просто не потрапляють де рівняння. Який вислів ти раніше любив? «Екзогенний фактор»?

— Так, саме це, — кивнув Волтер.

— Не думаю, що теорія сильно змінилася з тих часів, коли ми