Читати книгу - "Півтори тисячі років разом. Спільна історія українців і тюркських народів"

Симоненко Р. Айнали-Кавакська конвенція // Енциклопедія історії України: у 10 т. – Т. 1. – К., 10 т.—2003. – С. 49.

Чухліб Т. Ясський мирний договір // Енциклопедія історії України: у 10 т. – Т. 10. – С. 764.

Симоненко Р. Бухарестський мирний договір, 1812 // Енциклопедія історії України: у Т. 1. – С. 417.

Шеремет В. Турция и Андрианопольский мир 1829 г.: Из истории восточного вопроса. – М., 1975.

Кульчицький С. Паризький мирний договір, 1856 // Енциклопедія історії України: у 10 т. – К., 2011. – Т. 8. – С. 66.

Маніфест Катерини II від 3 серпня 1775 р. про ліквідацію Запорозької Січі // http://textbooks. net.ua/content/view/907/17/

Про українське козацтво після зруйнування Запорізької Січі див.: Бачинська О., Чухліб Т. Історія козацтва після зруйнування Запорозької Січі (1775—1905). – К., 2016.

Шиян Р. Козацтво Південної України в останній чверті XVIII ст. – Запоріжжя, 1998. – С. 16.

Цей термін походить від слова «бутка». У кипчацьких мовах, до якої належать ногайська й кримськотатарська, воно означає кашу з пшеничної крупи. Татари Кримського ханства буткальськими козаками, тобто козаками-кашоїдами, такими, що їли кашу-куліш, називали саме українських козаків. Детальніше про це див.: Середа О. Османсько-українське степове порубіжжя в османських джерелах XVIII ст. – С. 58.

Про задунайське козацтво див.: Бачинський А. Д. Січ Задунайська. 1775—1828 рр.: історико-документальний нарис. – Одеса, 1994; Бачинська О. А. Козацтво в «післякозацьку добу» української історії (кінець XVIII—XIX ст.). – Одеса, 2009; Історія українського козацтва. – К., 2007. – Т. ІІ. – С. 320—337.

Мільчев В. Запорожці на військовому кордоні Австрійської імперії 1785—1790 рр. – Запоріжжя, 2007.

Бачинська О.,Чухліб Т. Історія козацтва після зруйнування Запорозької Січі (1775—1905). – С. 115—116.

Див: Подробное описание пути чрезвычайнаго и полномочнаго российскаго императорскаго посольства, после Ясскаго мира, от Рущука чрез Шумлу в Константинополь, в 1793 году. С военными замечаниями о земле, с показанием способа провесть и продовольствовать от 30-ти до 40 тысяч войска / примеч. Н. А. Осокина // Русская старина, 1878. – Т. 21. – № 1. – С. 100—124; електронний ресурс: http:// memoirs. ru/texts/ PodrOpisRS1878. htm

http://док. история. рф/18/yasskiy-mirnyy-dogovor/

Бачинська О., Чухліб Т. Історія козацтва після зруйнування Запорозької Січі (1775—1905). – С. 117—118.

Бачинська О., Чухліб Т. Історія козацтва після зруйнування Запорозької Січі (1775—1905). – С. 119—120.

Там само. – С. 202—216.

Про Йосипа Гладкого та його діяльність див.: Яворницький Д. Кошовий отаман Осип Михайлович Гладкий: (матеріяли до біографії) // Ювілейний збірник на пошану академика Михайла Сергієвича Грушевського з нагоди шістьдесятої річниці життя та сорокових роковин наукової діяльности. – К., 1928. – Т. І. – С. 295—305.

Про Семена Климовського див.: Нудьга Г. Козак, філософ, поет. – Львів, 2002.

Прач И. Собрание народных русских песен с их голосами. – СПб., 1790.

Народні пісні в записах Степана Руданського. – К., 1972; електронний ресурс: http://nashe. com. ua/ song/5664.

Брюховецька Л. «Запорожець за Дунаєм» і колоніальний міф // http://www. ktm.ukma. edu. ua/show_content. php? id=784

Коцюбинський М. Вибрані твори. – Львів, 1978. – С. 21—78.

Гончарук Т. Г. Григорій Потьомкін – гетьман українського козацтва. – Одеса, 2002.

Бачинська О. Бузьке козацьке військо // Енциклопедія історії України: у 10 т. – Т. 1. – С. 393.