Читати книгу - "Півтори тисячі років разом. Спільна історія українців і тюркських народів"

Бачинська О., Чухліб Т. Історія козацтва після зруйнування Запорозької Січі (1775—1905). – С. 117—118. С. 85—88.

Про це більш детальніше див.: Кралюк П. Таємний агент Микола Гоголь. – Львів, 2016. – С. 21—25.

Котляревський І. Твори. – К., 1980. – С. 120.

Екатеринославское казачье войско // Военная энциклопедия / под ред. В. Ф. Новицкого и др. – СПб., 1912. – Т. IX. – С. 318—319.

Голобуцкий В. Чорноморское казачество. – К., 1956.

Про Усть-Дунайське Буджацьке козацтво див.: Бачинська О., Чухліб Т. Історія козацтва після зруйнування Запорозької Січі (1775—1905). – С. 172—181.

Нечуй-Левицький І. Микола Джеря. – К., 2017.

Про Дунайське військо див.: Бачинська О. Дунайське козацьке військо. 1828—1868 рр. (До 170-річчя заснування). – Одеса, 1998.

Kolodziejczek D. Podole pod panowaniem tureckim. Ejalet Kamieniecki. 1672—1699. – Warszawa, 1994.

Про Петра Дорошенка див.: Чухліб Т. Гетьман Петро Дорошенко. – К., 2007.

Брехуненко В. Східна брама Європи. Козацька Україна в середині XVII—XVIII ст. – С. 205.

Гуцал П. Бучацький мирний договір // Тернопільський енциклопедичний словник: у 4 т. – Т. 1. – С. 208.

Чухліб Т. Журавненський мирний договір, 1676 // Енциклопедія історії України: у 10 т. – Т. 3. – С. 176.

Станіславський В. Карловицький конгрес, 1698—1699 // Енциклопедія історії України: у 10 т. – Т. 4. – С. 114.

Кресін О., Чухліб Т. Кам’янецький ейялет // Енциклопедія історії України: у 10 т. – Т. 4. – С. 54—55.

Брехуненко В. Козаки на Степовому Кордоні Європи: типологія козацьких спільнот XVI – першої половини XVII ст. – С. 136—140.

Про Хотинську битву див.: Хотинська битва, 1621 – битва за Центральну Європу. – К., 2011.

Іналджик Г. Османська імперія. Класична доба, 1300—1600 / пер. з англ. О. Галенко. – С. 141.

Галенко О. Тіні турецьких предків. Дещо про історичні зв’язки України й нашого південного сусіда // День. – 2006. – 15 квітня.

Там само.

Там само. – С. 101—132.

Якубович М. Іслам в Україні. Історія і сучасність. – Вінниця, 2016. – С. 76—95.

Степанченко О. Кримськотатарське коріння роду Григорія Сковороди // http://islam. in. ua/ua/istoriya/krymskotatarske-korinnya-rodu-grygoriya-skovorody

Перше видання зазначеного твору С. Твардовського з’явилося в 1660 р. у Кракові, друге – в 1681 р. у Каліші.

Про це більш детальніше див.: Кралюк П. Богдан Хмельницький: легенда і людина. – Харків,2017. – С. 28—30.

Теодорович Н. Волынь в описаниях городов, местечек и сёл в церковно-историческом, археологическом и других отношениях. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. – Почаев, 1899. – Т. IV. Старокостянтиновский уезд. – С. 405.

Див.: Кралюк П. Григорій Сковорода й Саїд Нурсі: паралелі // https://risu. org. ua/ua/index/studios/studies_of_religions/65030/

Про Михайла Чайковського див.: Лисяк-Рудницький І. Козацький проект Міхала Чайковського під час Кримської війни: аналіз ідей // його ж. Історичні есе. – Т. 1. – С. 251—264; Цьолик Н. М. Козацька історія у творчості