Книги Українською Мовою » 💛 Наука, Освіта » Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану 📚 - Українською

Читати книгу - "Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану" автора Олексій Анатолійович Кононенко. Жанр книги: 💛 Наука, Освіта / 💛 Інше. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 129 130 131 ... 207
Перейти на сторінку:
скинув мене на землю, моє праве стегно зламалося; що спіткало мою чорну голову! На чорні, чорні гори піднялася звістка; через закривавлені ріки перейшла звістка; через Залізні ворота, через Дербент пройшла звістка; вершник червоного коня, цар Шюклі, дуже розгнівався; від його гніву упав туман на чорні гори. Він сказав: «схопіть бека Бекіля там, де він лежить»; він сказав: «зв'яжіть йому білі руки від (самих) ліктів»; він сказав: «пролийте кров, розбийте його барвисту орду»; він сказав: «заберіть у полон його білолицю дочку-наречену». Піднімись, сину, встань зі свого місця, сядь на свого чорногривого кавказького коня; озираючись назад, піднімись на барвисту гору, що лежить з (нашого) боку, озираючись назад, піди в диван Баюндур-хана з білим чолом; вустами, язиком вимов привітання Баюндуру, поцілуй руку Казана, бека беків; скажи: «мій білобородий батько уражений бідою»; скажи: «він сказав, нехай неодмінно, неодмінно прийде до мене Казан-бек; якщо ти (Казане), не прийдеш, пропаде царство, буде спустошене, моя дочка-наречена буде забрана в полон, так і знай». Тут юнак почав говорити своєму батькові – подивимось, хане мій, що він говорив: «Батьку, що ти говориш, що вимовляєш, що ти спалюєш мою печінку і моє серце? Я піднімався і вставав зі свого місця часто; на свого чорногривого коня я сідав часто; на барвисту гору з крутими схилами я для полювання не піднімався, у диван Баюндура з білим чолом не ходив. Що за чоловік Казан? я його руки не цілував. Дай мені червоного жеребця, що під тобою; до кривавого поту я змушу його скакати заради тебе! Дай мені свою залізну броню з міцними наплечниками; вели зшити новий комір заради тебе! Дай мені свій чорний булатний меч; не даючи (людям) спам'ятатися, я буду рубати голови заради тебе. Дай мені свого списа з тростинової шелюги; я буду уражати воїнів у груди заради тебе. Дай мені свою гостру стрілу з білими перами; я пущу її крізь одного воїна в другого заради тебе. Дай мені своїх триста світлооких джигітів у товариші; я буду подвизатися на шляху віри Мухаммеда заради тебе». Бекіль говорить: «Померти мені заради твоїх вуст, сину! може, ти не змусиш згадувати мені дні минулі. Принесіть мій одяг; нехай (його) одягне мій син; приведіть мого червоного жеребця; нехай (на нього) сяде мій син; поки не сполошився народ, нехай мій син піде на арену, увійде туди». Юнака одягли, він прийшов, зі своїм батьком і матінкою попрощався, поцілував їм руки, приєднав до себе триста джигітів, вирушив на арену. Червоний жеребець, коли почув запах ворога, ударив ногами об землю, підняв пилюку до небес. Ґяури говорять: «Це – кінь Бекіля; ми будемо втікати». Тагавор говорить: «Гарненько подивіться; якщо той, що приходить, – Бекіль, я раніше від вас утечу». Вивідувач видивився, побачив, що кінь Бекіля, але на ньому не Бекіль, а юнак, ростом як птиця; він прийшов, приніс звістку тагавору, говорить: «Кінь, спорядження і шолом Бекіля, але в них не Бекіль». Тагавор говорить: «Зберіть загін у сто чоловік, учиніть шум, налякайте юнака; у юнака серце стане як у птиці, він покине арену, почне утікати». Сто ґяурів виокремились, під'їхали до юнака, почали говорити юнакові – подивимось, хане мій, що вони говорили: «Юначе, юначе, проклятого поріддя юначе! Червоний жеребець під тобою схуд, юначе; твій чорний булатний меч затупився, юначе; спис, що у твоїй руці, зламався, юначе; твій осиковий лук тонкий, юначе; дев'яносто стріл за твоїм поясом рідкі, юначе; супутники у тебе голі, юначе; твої темні очі засмучені, юначе! Цар Шюклі на тебе дуже розгнівався; він сказав: схопіть того юнака, що на арені, зв'яжіть йому білі руки від (самих) ліктів; не давши йому спам'ятатися, відрубайте його прекрасну голову, пролийте на землю його яскраво-червону кров. Якщо у тебе є білобородий батько, не змушуй його плакати; якщо у тебе є сивоголова мати, не змушуй її стогнати! Один (у полі) джигіт витязем не стане; дно порожньої (посудини) міцним не стане; твоя смертна година прийшла, негідний, син негідного, повернись назад звідси!» Тут юнак заговорив – подивимось, що він говорив: «Не говори пустих речей, собако-ґяуре! Чому тобі не подобається червоний жеребець піді мною? побачивши тебе, він грає. Залізний одяг стискає плечі мені; мій чорний булатний меч розбиває свої піхви. Чому тобі не подобається мій спис з тростинової шелюги? пробиваючи груди (ворога), він піднімає свій полиск до небес. Мій осиковий міцний лук жалібно, жалібно стогне; мої стріли у футлярі розбивають свій колчан; мої джигіти, що біля мене, рвуться в бій. На хороброго мужа наводити страх соромно; прийди сюди, ґяуре, поборемося». Ґяури говорять: «Він схожий на безсоромного огуза, божевільного туркмена; жаба квакає». Тагавор говорить: «Підіть, запитайте, ким доводиться юнак Бекілю». Ґяури прийшли, почали говорити юнакові – подивимось, як вони говорили: «Червоного жеребця під тобою ми знаємо; він – Бекіля; де Бекіль? Твій чорний булатний меч – Бекіля; де Бекіль? Залізна броня, що на твоїх плечах, – Бекіля; де Бекіль? Джигіти, що навколо тебе, – Бекіля; де Бекіль? Якби Бекіль був тут, ми до ночі билися б, разом напинали б міцні осикові луки, разом випускали б гострі стріли з білими перами; ким доводишся ти Бекілю, юначе, скажи нам». Син Бекіля тут заговорив – подивимось, хане мій, що він говорив: «Хіба ти мене не впізнаєш, ґяуре? Прискакав Кара-Гюне, брат Салор-Казана, бека беків Баюндур-хана з білим чолом; відступати неуміючий Дюлек-Уран, син Дурана витязь Рустем, вершник сірого коня Бейрек, пили у домі бека Бекіля; від тебе прийшов вивідувач; Бекіль велів мені сісти на червоного жеребця, що був під ним, дав (мені) у запоруку міці свого чорного булатного меча, дав у запоруку благословіння свого списа з тростинової шелюги, дав мені у товариші триста своїх джигітів; я – син Бекіля; прийди сюди, ґяуре, поборемося!» Ґяур-тагавор говорить: «Почекай, сину негідного, я йду на тебе». Він узяв до рук свою палицю-шестопер, направив на юнака; юнак підставив під палицю свій щит; ґяур зверху вниз наніс теж міцний удар, зламав його щит, розколов його спис, відірвав йому вії, (та) не міг подолати юнака. На палицях вони бились; (тепер) дістали один проти одного чорні булатні мечі, зійшлися на мечах на тяжкій арені; їхні скроні розщепилися, їхні мечі зламалися, не могли вони здолати один одного. Вони почали битися списами з тростинової шелюги, почали бити один одного на арені, як бики; їхні груди були сколоті, їхні списи зламалися, (та) не могли вони здолати один одного. З коней вони
1 ... 129 130 131 ... 207
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану"