Читати книгу - "Спостерігаючи за англійцями"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Та цей сумнівний географічний детермінізм не набагато переконливіший, ніж спроба пояснити нашу сутність кліматичними чи історичними факторами. Якщо географічний фактор має такий визначальний вплив на ментальність, то чому ж данці так відрізняються від скандинавів? Чому французи — такі французи, а німці — такі німці, вони ж бо живуть за крок один від одного, вздовж дуже умовного кордону. А як же ж горяни у Швейцарських та Італійських Альпах? Список можна продовжувати і продовжувати. Ні, географія таки дається взнаки, але на неї точно не можна списувати усе. Можливо, «соціальна не-дужість» зумовлена унікальною сукупністю кліматичних, історичних та географічних факторів.
Мені дуже прикро, але годі сподіватися на просту відповідь. Правду кажучи, я не знаю, чому англійці — такі англійці, і, якщо чесно, дуже сумніваюся, що хтось інший — знає. Та це зовсім не означає, що мій діагноз неактуальний: мені не треба знати причини «не-дужості», щоб сказати, що англійці трохи слабують на аутизм та агорафобію (чи на біполярний розлад, як на те пішло) і що в них є труднощі із соціалізацією. От психіатри так завжди роблять! Тож я не бачу підстав, чому самопризначений етно-психіатр не може скористатися такими привілеями! Окрім того, ви завжди можете оскаржити мій діагноз і запропонувати свій варіант.
Перш ніж поставити останню крапку (поки мене не четвертували за надуживання метафорами), хочу ще попередити: англійськість заразна! Хтось більш сприйнятливий, хтось менш, але якщо ви трохи побудете посеред нас, то на свій подив зауважите, що на будь-яке лихо — чи то затримка поїзда, чи катастрофа вселенського масштабу — реагуєте типовим англійським «Все як завжди!», на пафосність та полум’яність — «Та годі тобі вже!», а при контакті з незнайомими людьми ніяковієте і почуваєтесь ні в сих, ні в тих. Цілком можливо, що ви почнете вірити в те, що щедрі порції алкоголю допоможуть почуватися впевненіше і кричати людям замість: «Привіт», — щось на кшталт: «Ей, чого вилупився?!» або «Перепихнемся?». Щоправда, ви можете виявитися одним із тих щасливих туристів чи іммігрантів з культурним імунітетом до «соціальної не-дужості». Якщо хочете стати одним із нас — чи трохи з нас посміятися — то я думаю, що моя книжка навчить вас імітувати симптоми. Наголошую (сподіваюсь, що цей момент ми вже з’ясували і узгодили), що англійськість — це не про расу, колір, спадковість чи віру. Англійськість — це світогляд, етос, поведінкова «граматика», набір неписаних правил, які на позір здаються загадковими, але їх із легкістю може розкодувати кожен, хто знає пароль!
Епілог
Три роки потому, і ось я знову на станції Падінгтон. Щоправда, без бренді — мені ж уже не треба штовхати людей і пхатися без черги. Просто чашечка чаю і печиво. Яке ж концептуальне завершення дослідження англійськості — таке помірковане і стримане! Дуже по-англійськи!
Хоч я й зараз не «при виконанні обов’язків» — а просто собі чекаю електричку на Оксфорд, як всі нормальні люди — я спіймала себе на тому, що за інерцією обрала найзручніше для спостережень місце в кафе — звідти чудово проглядається черга до каси. Звичка, що тут вдієш. Метод включеного спостереження тим і особливий, що його годі припинити — так все життя і будеш вести спостереження. Кожнісінька поїздка в електричці, кожен похід до пабу, кожні закупи, кожен будинок, кожна зустріч — це все збір матеріалу та нагода перевірити свої сміливі гіпотези. Та навіть телевізор не подивишся і радіо не послухаєш, щоб не позаписувати якісь зауваги про ту остогидлу англійськість!
Я поставила останню крапку. Записник залишила вдома (а ці рядочки пишу на серветці). Та постривайте: в таксі, пару хвилин тому, я не втрималась і записала на руці якусь особливо кебетливу фразу водія. Ось вона — трохи стерлася, щоправда, і я її записала скорочено: «Все дощ та й дощ, а літом, он повідомили, засуха буде. Все як завжди!». Як прекрасно! Сто тисячне підтвердження англійських лементів про погоду! Яка цінна інформація, Кейт, молодець! У тебе залежність від збору інформації! Дай собі нарешті спокій: ти ж крекнула код, ти внесла свою лепту у подолання кризи ідентичності англійців! Досить вже тих нав’язливих спостережень за чергами, перестань рахувати горошинки і записувати діалоги про погоду. Та дай собі спокій!
Так. Годі. І крапка. Що забагато, то нездорово.
Стоп, стривайте-но. А це що таке? Жінка з дитиною у візочку йде прямо до каси, а перед нею троє людей. Вона що, намагається пройти без черги? Чи просто хоче подивитися, які є пампушки та сендвічі? Не зрозуміло. Ситуація біля прилавка очевидна, куди вона так намилила лижі? Її спроба обійти чергу занадто груба, а черга — занадто чітка. Троє людей в черзі взялися за параноїдальну пантоміму — кидають занепокоєні погляди, промовисто прокашлюються, човгають туди-сюди… Ага! Ось двоє перезирнулись, і їхні брови поповзли догори (цікаво, вони знайомі між собою, чи ні? Треба було придивитись уважніше!), один із них важко зітхнув, гм, а та жінка з візочком зрозуміла, до чого вся ця вистава? Зрозуміла! Он вона йде в кінець черги, опечалена і ображена — вона й гадки не мала обійти чергу, вона просто хотіла подивитися, які там є сендвічі! Люди в черзі повідверталися, уникають поглядів. Ага! Вона невинна — я так і знала! А ті двоє, з бровами, що? Друзі чи незнайомці? Це дуже важливо: чи спроба обійти чергу спровокувала незнайомців на обмін поглядами, чи ні? Ану, подивимося, чи в них буде одне замовлення на двох. От холера, це ж моя електричка! Ох! Раз в сто років приїхала за розкладом і то невчасно — якраз посеред захопливої драми коло прилавка! От так завжди! Ну нічого, почекаю наступну…
Подяки
Наперекір традиції, яка чомусь завжди ставить родину автора на «останню, але не менш важливу» позицію, я хочу
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Спостерігаючи за англійцями», після закриття браузера.