Читати книгу - "Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко"

Переводжу погляд на зблідлого і принишклого мов мале жабиня стряпчого, який намагався злитися з кріслом стаючи додатковим декором.

– Що ж, мені дуже шкода що ми з вами не дійшли взаєморозуміння через гендерну рівність. І ви не бажаєте через це говорити з жінкою, тоді добре. Отже, ви будете не проти поговорити з чоловіком, якщо я вас не влаштовую. – я обертаюся назад запрошуючи до розмови Нокса, той ловить мій погляд і одразу прямує до нас і сідає в друге крісло поруч.

– Ну що, поговоримо? – з гуркотом в голосі звернувся до стряпчого, той ж нервово ковтнув і здається побілів ще більше. Хоча я вже думала що там вже нема куди, а як виявилося є.

Боб знервовано глипа переляканими очима в мою сторону з надією що це був жарт, я ж лише здвигую плечима.

– Ви ж хотіли поговорити з чоловіком, то ось, я зробила вам таку нагоду. Говоріть, і я вас запевняю, що з моїм Дикунчиком ви добре поспілкуєтеся.

Стряпчий напевно почав збирати всю свою сміливість, щоб заговорити до Нокса.

– І чого ви хочете… – він задумався – пане Дикий? – дракон розтягнув губи в посмішці оголюючи ікла.

– Вам моя пані вже розповіла по що ми прийшли, чи ви були увесь цей час глухі? – пробасив низьким голосом у якому чітко відчувалася загроза.

– Чув – тихо відповів стряпчий.

– От і чудово, пропоную дістати всі папери і передати нам на звірення всіх даних і підпис. – веде далі Нокс.

Ларті неохоче піднімається з місця і йде до сейфа, підбирає потрібний код і дістає звідти папери.

–  Дайте мені ваші документи, щоб підтверджують ваш титул і особу – просить у мене.

– Тримайте – простягую папку яку тримала в руках увесь цей час.

Боб тремтячими руками забира папку в мене з рук і починає завіряти усі документи, через хвилин двадцять на мене підіймаються пара болотних очей в круглих окулярах.

– Всі документи збігаються, можете поставити свій підпис пані Маргарито – він двома руками простягає мені папери, але не кладе на стіл.

Мені здалося чи він якось посмілішав, чи що? Чи це в нього через нерви така реакція? Тягнуся за паперами і все наче завмирає як у сповільненій зйомці. Боб різко смикається назад і намагається розірвати папери, Нокс смикається зірвавшись з крісла перескакуючи через стіл хапає за горлянку стряпчого припечатуючи того до стіни, а іншою рукою блокує йому руки які ледве не розірвали документи.

– Р-раджу вам цього не р-робити! – гарчить дракон тим часом як Боб нервово хапає ротом кисень, давлячись.

– Д…д-д-до-б…ре – ледь крехтить весь почервонівши від браку кисню.

– Тоді від-да-авай па-апер-ри іна-акше кишки випущу! – шипить дракон.

Стряпчий незграбно передає мені папери в руки.

– Відпусти його ато задавиш – кажу Ноксу. Дракон слуха послаблюючи хватку, але все одно тримає його за комір сорочки заду.

Я присідаю за стіл, беру перо і ставлю свій підпис в кінці де написано:

“Я Вільям Де Блод віддаю увесь свій спадок своїй єдиній онуці Маргариті Де Блод.

Підпис:Вільям Де Блод

Підпис:Маргарита Де Блод