Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Лазарит 📚 - Українською

Читати книгу - "Лазарит"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Лазарит" автора Симона Вілар. Жанр книги: 💙 Сучасна проза / 💛 Любовні романи / 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 130 131 132 ... 179
Перейти на сторінку:
Мартін залишився чекати в довгій склепінчастій галереї, усі вікна якої виходили у внутрішній двір фортеці.

Недаремно храмників шанують як чудових фортифікаторів та будівничих. Звідси Мартін добре бачив внутрішні двори Темплу, а також, на рівні другого чи третього поверхів, криті переходи з однієї вежі замку в іншу. Вони були розташовані один над одним, утворюючи кам’яний лабіринт, по них час від час проходили й пробігали люди коменданта, а декотрі з переходів досі прикрашали статуї горгулій – драконоподібних істот, покликаних охороняти замок від ворогів. Статуї були так високо, що навіть сарацини не наважувалися видертися туди, аби знищити франкських «ідолів».

Ці вишкірені чудовиська по-своєму красиві, та й в усьому вигляді Темплу відчувалась якась зловісна краса: його циклопічні вежі на тлі мерехтливого в сонячному промінні моря здавалися неприступними скелями. Кожну вежу оточував рів, на дні якого стирчали вістря кованих ратищ. Таку фортецю можна було довго й успішно обороняти, але Мартін уже не сумнівався, що незабаром лицарі в білих плащах і з червоними хрестами повернуться до своєї резиденції. І серед них напевно буде Вільям де Шампер.

І тоді перед ним, Мартіном, постане вибір: чи взагалі не потрапляти маршалові на очі, чи навпаки – шукати з ним зустрічі й примусити скоритися, шантажуючи своїми стосунками із Джоанною де Рінель… А де ж тепер сама Джоанна?…

Тим часом повернулася пані Сара зі звісткою, що Єгуді бен Авріелю не так зле, як вона боялася, однак він украй засмучений, що спроба вирватися з пастки провалилася й загинуло так багато бідних євреїв. Більше того: хрестоносці якось пронюхали, що під час атаки кавалерії Саладіна буде здійснено спробу прорвати оточення. Назаряни були цілком готові зустріти воїнів султана, а ледь брама Святого Миколая відчинилася, вони вихором налетіли на втікачів з Акри. Єдина удача – взято в полон Конрада Монферратського, що дає надію на прийнятні умови капітуляції.

Усе це Сара розповіла йому на зворотному шляху ще до того, як вони опинилися на майдані біля головної міської мечеті – колишнього собору Святого Хреста. Там увагу Мартіна привернув натовп, що зібрався при ешафоті. Пані затулила обличчя покривалом і поспішила пройти повз, але її супутник затримався. На залізному гаку, що звисав на ланцюгах перекладини, теліпалося пошарпане, скривавлене тіло. Упізнати його було неможливо, але Мартінові вдалося дізнатися, хто це. Не звертаючи уваги на погуки пані Сари, він занурився в юрбу і невдовзі з’ясував, що на гаку – страчений зрадник: той, хто зумів попередити невірних про підготовку вилазки з Акри. Цей невільник-християнин на ймення Мартін пустив у табір хрестоносців стрілу з посланням, але один з охоронців це побачив, і зрадника негайно схопили й піддали тортурам. Проте навіть найдосвідченіші кати не змогли нічого з’ясувати: невільник лише бурмотів молитви, терплячи щонайпекельніший біль. Тоді йому заподіяли страшну кару: живцем здерли шкіру й кинули скривавлене тіло в міцний розсіл, а потім, як урок зрадникам, вивісили труп на поживу стерв’ятникам.

Мартін покидав майдан, відчуваючи тугий клубок у горлі. Хоч яким недалеким і самовпевненим був цей хлопець, неможливо не захоплюватися його мужністю…

А невдовзі поширилася звістка про те, що султан Саладін запропонував Річардові та Філіпу нові умови: він готовий повернути християнам Єрусалимське королівство, включно із землями за рікою Йордан, якщо загони, що прибули з християнськими королями у Святу землю, вирушать з ним за Євфрат і допоможуть завоювати Західну Персію. Подейкували, що послання від султана привіз у табір хрестоносців молодший брат Саладіна – аль-Малік аль-Аділь ібн Аюб, який добре володів мовою франків і зумів справити на Річарда Левове Серце таке хороше враження, що той майже погодився. Та цього разу запротестував Філіп, і англійський король не став сперечатися зі своїм союзником.

Перемовини були безплідними, і страшні облогові вежі знову рушили до мурів виснаженої Акри. Одночасно запрацювали й стінобитні машини. Захисники міста масово гинули на стінах, палала вже вся східна частина міста, а через два дні, надвечір, несамовитий гуркіт струсонув повітря. Здригнулася земля – і Проклята вежа, що здавалася неприступною, завалилася у хмарах куряви та уламків, що розліталися на всі боки. В утворену пробоїну відразу кинулися хрестоносці, і бій тривав до глухої ночі, аж поки руїни вежі укрилися кучугурами загиблих християн та сарацинів.

Лише безмежна втома змусила хрестоносців припинити штурм, і повний місяць осяяв своїм блідим промінням моторошну картину погибелі та руїни. Не було жодних сумнівів: на світанку штурм розпочнеться знову, і місто впаде. А потім очільники хрестоносців віддадуть Акру на пограбування своїм воїнам, які пролили кров під її мурами.

Надвечір Мартін узявся за свою зовнішність. Якщо досі він прагнув здаватися звичайним мешканцем Акри, то зараз налаштував бритви, нагрів води і, умостившись біля дзеркала з полірованої бронзи, насамперед позбувся бороди. Потім скинув тюрбан та коротко підрізав бритвою волосся.

Нехаба, що із сором’язливою усмішкою стежила за його стараннями, зауважила: тепер він став значно молодшим та гарнішим.

Мартін не відповів, задумливо роздивляючись у дзеркалі відображення дівчинки.

Нехаба, зі своїм смаглявим личком, карими мигдалеподібними очима й носиком з легкою горбинкою була типовою єврейкою, хоча з таким же успіхом її можна видати за магометанку. Хоч би як запекло хрестоносці боролися з мусульманами, їхня ненависть до народу Тори, який не визнав свого одноплемінника Сином Божим і кинув його на страту замість злочинця Варрави, була ще глибшою.

– Мусо! – гукнув Мартін. – Роздобудь для жінок і малюка Езри сарацинське вбрання. Нехай краще їх сприймуть за мусульман, ніж упізнають у них євреїв.

Ніхто не заперечував, тільки Сара заплакала, міняючи свою розшиту візерунками симарру на довгу чорну абаю і хіджаб.

– О, Мойсею! – вигукувала вона. – О, Ароне!

– Годі, пані! – обірвав її голосіння Мартін. – Не згадуйте нікого, крім Аллаха милостивого та милосердного, якщо хочете, щоб ваші діти були живі!

Мартін виявив різкість – очевидно, давалася взнаки напруга, що дедалі зростала. Відправивши жінок із дітьми в таємне приміщення, сам він ніч перебув на даху будинку, гадаючи, що готує прийдешній день. Під ранок він дозволив собі трохи покуняти, але незабаром прокинувся від цокоту копит бруківкою.

Світало, тож Мартін побачив, що Королівською вулицею до пробоїни у фортечному мурі їдуть кілька вершників. Один із них, безсумнівно, був лицарем-християнином. Придивившись, Мартін упізнав Конрада Монферратського, якого йому вже випадало бачити в таборі хрестоносців. Слуги, що супроводжували вершників, тримали згорнуті знамена.

Що то були за знамена, він збагнув лише тоді, коли прокрався уздовж вулиці до фортечного муру. Вони раптово замайоріли над уцілілими оборонними вежами: прапор із чорним соколом, котрий

1 ... 130 131 132 ... 179
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лазарит», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Лазарит"