Читати книгу - "Акафістник УПЦКП в 3х томах"

Кондак 7

Світу суєтного насолоди не утримали вас на землі, мученики святі Борисе і Глібе, від княжої слави до слави вічної ви прийшли, бо вічну святу красу Небес ви розумними очима бачили, її солодкості ви досягли шляхом лютих мук, і там, у храмі Небесної дивної Божої слави, біля престолу Вседержителя Бога співаєте Йому: алилуя.

Ікос 7

Коли проколено було святого Бориса і таємно без усякої шани поховано у Вишгороді, звіроподібний Святополк подумав, як убити Гліба, бо цей Гліб був сином Володимира від одної матері з Борисом, юний, цнотливий, тихий і незлобний. Йому, що княжив у Муромі, Святополк послав улесливу звістку, кажучи: «Батько вельми хворий і кличе тебе до себе, бо хоче бачити, поспішай до нього з малою дружиною». Послухавшись цих слів, Гліб святий поспішив до Києва, не дослідивши звістки цієї, бо любив він вельми батька свого і горів бажанням поцілувати його сиві скроні. Думками згадуючи твій поспіх до смерті, тобі і братові твоєму Борисові співаємо з розчуленістю:

Радуйтеся, бо улесливістю вловлені ви і до кінця смертного земного життя швидко наблизилися; радуйтеся, бо лютими стражданнями Небесного спокою ви досягли.

Радуйтеся, бо про тіла свої ви не дбали; радуйтеся, бо душі свої ви Господу віддали.

Радуйтеся, бо земну плачевну долю ви без жалю залишили; радуйтеся, бо Небесну славу ви отримати сподобилися.

Радуйтеся, Борисе і Глібе, великі і славні страстотерпці.

Кондак 8

Незвичним є для христолюбивих людей бачити, як окаянний брат убив братів своїх заради честі великого на Русі князя і заради багатства багатьох міст та областей, але такі думки людей гріховного віку цього, і такі підступи людей, які не Богові служать, не про Бога думають, але для своєї похоті і згубного світу старанно працюють, своїм затьмареним розумом і серцем хулу вивергають на Бога і Творця всього; ми ж, благоговійно шануючи пам’ять святих мучеників, до Бога, благодійника нашого, взиваємо пісню хвали: алилуя.

Ікос 8

Вістку прийнявши від сестри своєї Предислави з Києва, брат святих мучеників Ярослав, князь Новгорода, звістив святого Гліба про лукавство Святополка. Він же, швидко наближаючись до Києва, був уже в гирлі ріки Волги, кінь його в рові спіткнувся і ногу пошкодив, тому він сів у човен і попрямував до Смоленська в урочище, що називається Смяден. Коли ж наблизився він до берега, то отримав вістку від Ярослава: «Не йди в Київ до Святополка, бо батько наш уже помер, Святополк же вбив Бориса і тебе хоче вбити». Цю звістку почувши, святий Гліб багато плакав за батьком і вбитим братом. Ми ж, зважаючи на цей благосердний плач, із глибини душі взиваємо до святих страстотерпців:

Радуйтеся, бо ви земного отця слухались і любові Отця Небесного сподобилися; радуйтеся, бо від отця земного ви до Отця Небесного приєдналися.

Радуйтеся, бо велику любов до свого земного отця навіть до смерті своєї ви берегли; радуйтеся, бо любов’ю Небесною, як вогнем, у чертог Отця Небесного приведені ви.

Радуйтеся, бо Небесної втіхи більше ніж земної в псалмах Давидових ви шукали; радуйтеся, бо всяку земну насолоду ви зневажали.

Радуйтеся, Борисе і Глібе, великі і славні страстотерпці.

Кондак 9

Звістка про вбивство брата Бориса прийшла, і самі вбивці від Святополка досягли тебе, Глібе святий, і напали на човен твій, ти ж, побачивши розбійників тих, підняв руки свої і зі сльозами молився псалмами, як і Борис, цими спасительними словами Давида Псалмоспівця, ім’ям якого ти був наречений у купелі святого хрещення: «Суди, Господи, тих, хто кривдить мене, і побори тих, хто бореться зі мною, прийми зброю і щит і встань на допомогу мені; витягни меч і прийди на допомогу мені, скажи душі моїй: спасіння твоє є Я». Під час тієї молитви кухар твій, взявши тебе за голову, всадив ніж у гортань і, як агнця непорочного, заколов на смерть. Нехай же пом’якшить Господь жорстокі наші серця і навчить посеред тіні смертної співати, як і ті страстотерпці, пісню хвали: алилуя.

Ікос 9

Усяке красномовство суєтних мудреців віку цього окаянного не може осягнути і зрозуміти благочестивого страждання страстотерпців святих Бориса і Гліба, бо вони в юнацькі роки перемогли страх смертний, бо не належали до світу цього, а Бога возлюбили, Йому єдиному всіх себе віддали, смерть прийняли, хвалу воздаючи Господеві. Цього суєтні люди осягнути не можуть і, будучи ворогами хреста Христового, Христа Бога, зневажають і хулу говорять на святих Його, бо не знають Писання, що Бог посоромленим не буває. Ми ж, ублажаючи життя і смерть страстотерпців святих Бориса і Гліба, щиро співаємо їм:

Радуйтеся, бо ви юродиву мудрість світу знехтували і Небесної мудрості шукали; радуйтеся, бо ви скорботи земні зневажили і радість Небесну знайшли.

Радуйтеся, заради Агнця Христа ви самі подібно до агнців були заколені; радуйтеся, від мороку земного до Небесного світла ви направилися.

Радуйтеся, горнього світу святі спадкоємці; радуйтеся, земного світу, за словами апостола, мудрі подорожуючі.

Радуйтеся, Борисе і Глібе, великі і славні страстотерпці.

Кондак 10

Спасінню душ наших послуживши, мученики святі, ви показали нам, що хвороби тіла заради Христа душу спасають і очищають від гріхів. Тому молимо вас, мученики Христові Борисе і Глібе, моліться за нас до Господа, спасіть душі наші заступництвом своїм, правдиві страстотерпці та істинного Євангелія Христового ревнителі, щоб, керовані молитвами вашими, ми досягнули Небесного Царства і так заспівали Господу, Переможцю смерті і пекла: алилуя.

Ікос 10

Світло чудес і зцілень засяяло від тіл ваших, святі страстотерпці, які були покладені у Вишгороді під спудом спочатку, а потім взяті з землі і внесені до храму, братом вашим Ярославом побудованого; через тривалий час князь Володимир Мономах будує кам’яний храм і вносить до нього ваші тіла, чудесами сяючі. Все це благоговійно згадуючи, з розчуленням взиваємо до вас, святі:

Радуйтеся, вмістилища благодатних дарів Духа Божественного, його ж храмами нерукотворними ваші тіла є; радуйтеся, скарби благодаті, яка в тілах ваших перебуває і немічних лікує.

Радуйтеся, бо даром цієї благодаті ви отроку, що мав ногу скорчену, зцілення подали своїм явленням; радуйтеся, бо сліпцеві прозріння дарували і кривому, який приніс відсічену ногу свою до раки з мощами вашими, ви на подив усіх, хто бачив, приростили її.

Радуйтеся, бо жінку одну, яка не шанувала дня святителя Миколая, ви усушенням руки напоумили і через слізне покаяння біля мощей ваших зцілили; радуйтеся, бо тому ж святителю Миколаю уподібнившись, ви несправедливо засуджених до в’язниці князем Михаїлом мужів звільнили.

Радуйтеся, Борисе і Глібе,