Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Двічі графиня та двічі генерал 📚 - Українською

Читати книгу - "Двічі графиня та двічі генерал"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Двічі графиня та двічі генерал" автора Сергій Шарик. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 130 131 132 ... 179
Перейти на сторінку:
було вбудовано величезне дзеркало.

— Графе і графине, дозвольте представити вам господарів цього будинку, — урочисто мовив Метцель. — Поверніться, будь ласка.

Софія та Станіслав повернулися обличчям до дзеркала. Запанувала тиша, і в першу мить графиня Софія не могла нічого зрозуміти. Але ось на її вустах з’явилася усмішка, а потім і гучний сміх.

— Так мене в житті ще ніхто не розігрував! Значить, поки ти розважав мене ці півдня, наші займалися переїздом до нового будинку?

— Так, графине, це мій маленький сюрприз.

— А де Костянтин? — уже серйозно поцікавилася вона сином.

— Він у своїй кімнаті на другому поверсі разом з годувальницею, — відповів Метцель.

— Графе, ви незрівнянний, — Софія повернулася до Станіслава. — За це я вас і кохаю.

У новому будинку графиня немов забулася і відчувала себе законною дружиною графа Станіслава. Вона чудово справлялася з роллю господині дому.

Через кілька днів граф Станіслав радісно повідомив графині Софії:

— Нас запрошують на обід наші сусіди. Час наносити візити ввічливості, та й самим приймати гостей.

— Як ми представлятимемося? — запитала графиня Софія.

— Питання цікаве. А як ти хочеш?

— Вважаю, що ми повинні говорити правду, не бачу в цьому нічого поганого, — відповіла графиня.

— Я теж так думаю, але який вирок винесе нам гамбурзьке суспільство, невідомо. І головне не те, що ми не розлучені. Головна небезпека — твоя врода: якою мірою ти будеш прийнята в жіночому товаристві, чи будуть у тебе заздрісниці серед завсідників салонів.

— Так, — промовила після певних роздумів Софія, — увесь удар впаде, звичайно, на мене, бо суспільна мораль чомусь завжди захищає чоловіка, якого нібито обеззброїла, спокусила жінка. Жінка, яка знехтувала роллю законної дружини, змусила його поводитися нерозважливо і скомпрометувала його не з його волі. Але я готова до будь-якого повороту подій, питання — наскільки ти зможеш витримати тиск. Тебе всі жалітимуть, будуть готові приймати у своєму суспільстві, але без мене. І нікому немає діла, що це просто кохання, яке завжди чисте.

— Ти все уявляєш в занадто похмурому світлі, дорога Софі. Хоча частка істинну твоїх словах є. Але, по-перше, я спеціально вибрав Гамбург, де ніхто нас не знає, по-друге, ми тут ні від кого не залежимо, точно так само, як ніхто не залежить від нас. А головне — ми зробили свій вибір, і ніщо нас не може розлучити.

Запрошення на обід граф Станіслав і графиня Софія отримали від сусідів-англійців, які проживали в Гамбурзі вже більше семи років. Крім них, були запрошені ще дві пари — французи, які нещодавно влаштувалися в елітному районі Гамбурга, і німці з корінних жителів міста. Вийшла така собі своєрідна інтернаціональна суміш, і граф Станіслав вважав це добрим знаком. Перші враження про Станіслава та Софію розлетяться по салонах міста, які відвідують в основному представники цих країн. Чи будуть це пересуди і лихослів’я або, навпаки, приємні відгуки, залежало від сьогоднішньої зустрічі.

Господарі зустріли гостей дуже привітно. І якщо спочатку була деяка скутість, незабаром у вітальні лунав веселий сміх. Станіслав та Софія майже без прикрас розповіли про себе, і така відвертість дуже сподобалася присутнім. Виявилося, що французька пара була заочно знайома зі Станіславом через Жозефіну, з якою вони зустрічалися у Відні і яку не стримували шлюбні узи: вона щосили фліртувала з молодим офіцером.

Незабаром після цього обіду і граф Станіслав, і графиня Софія відчули, що суспільство поставилося до них цілком прихильно, простіше кажучи — прийняло їх. Звичайно, не всі двері відчинилися перед ними, але це їх мало турбувало — рано чи пізно вони зуміють себе проявити, і їх будуть раді прийняти скрізь.

Граф і графиня почали з’являтися разом у людних місцях, забронювали собі ложі в опері, у німецькому та французькому театрах. Станіслав став завсідником англійського чоловічого клубу, а Софія відкрила свій салон, який одразу став популярним.

Досить скоро граф і графиня познайомилися з бароном Каспаром Фогтом. Він був справжнім шанувальником національного театру, в який знаменитий режисер і актор Фрідріх Людвіг Шредер вклав усю свою майстерність і енергію. Саме в цей час гамбурзький театр став одним із найзнаменитіших в Європі. На його сцені ставили як класиків — Шекспіра і Мольєра, так і сучасних авторів — Шиллера, Геммінгена, Коцебу.

Усі п’єси Шредер переробляв під власне бачення, скорочував, міняв фінал на оптимістичніший. Саме Шредер уперше застосував на сцені павільйон — декорацію на рамах, що зображала інтер’єр.

Барон Каспар Фогт відразу звернув увагу на нову пару у протилежній ложі і недвозначним поглядом оцінив вроду графині Софії.

Незабаром у клубі графа Потоцького і барона Фогта представили один одному. Будучи однолітками, вони мали багато спільного у поглядах на політику, економіку та мистецтво. Граф Станіслав навів довідки про Фогта. Барон очолював торговий дім, у нього був маєток за містом із прекрасним парком.

— Ви знаєте, графе, — запросто звернувся Фогт до Потоцького через деякий час після знайомства, — я влаштовую у неділю невеликі посиденьки з творчою та підприємницькою елітою Гамбурга і хочу запросити вас і вашу чарівну супутницю (барон, у свою чергу, теж встиг дещо дізнатися про нашу пару).

— Залюбки, — прийняв запрошення граф Станіслав, вважаючи, що такі зустрічі підуть тільки на користь.

У призначений день граф і графиня разом з Людвігом Метцелем вирушили в передмістя Гамбурга Кляйне Флоттбек.

Барон Каспар тепло прийняв гостей, приділивши їм особливу увагу.

— Мій батько займався торгівлею тканинами і залишив мені добре поставлену справу. Я розширив асортимент товарів і тепер можу без зайвої скромності сказати, що був першим гамбурзьким торговцем, який з Мокка привіз каву, з Балтимора — тютюн, із Суринаму — каву, з Африки — каучук. Але незабаром я переситився торгівлею і передав кермо управління моєму, компаньйону і другу Георгу Зівекінгу. Дозвольте представити його вам.

Барон підійшов до невисокого чоловіка і відрекомендував йому своїх нових гостей.

— Георг — бог торгівлі, а ще просякнутий ідеями Просвітництва.

— А ми заочно знайомі з паном

1 ... 130 131 132 ... 179
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Двічі графиня та двічі генерал», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Двічі графиня та двічі генерал"