Читати книгу - "Теорія розмежування складів злочинів"

Системность в уголовном праве: материалы II Российского Конгресса уголовного права (31мая — 1 июня 2007 г.). — М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2007. — С. 62–65. ">[770]. Погоджуючись з П.П. Андрушком, вважаю за потрібне піти далі й ствердити, що концептуальне вирішення питання про суть об’єкта складу злочину не впливає на дослідження ролі цього елемента складу злочину та його ознак у розмежуванні складів злочинів. З точки зору розмежування складів злочинів, природа суспільних відносин, правовідносин, цінностей, інтересів однакова — всі ці явища недоступні для безпосереднього сприйняття. На них в однаковій мірі вказують інші ознаки, чи сукупність цих ознак складу злочину. Наявність великої кількості концепцій об’єкта складу злочину є своєрідним підтвердженням зробленого вище висновку. Адже кожна з розмаїття теорій, у яких по-різному розуміється суть об’єкта складу злочину, співіснує й узгоджується із практично однаковим розуміннями усіма авторами суті інших елементів складу злочину.

На підставі проведеного дослідження і його висновків можна проаналізувати механізм розмежування за об’єктом складу злочину у конкретних складах злочинів, виявити недоліки, що можуть спричинити труднощі для правозастосувальної практики, сформулювати рекомендації з удосконалення законодавства.

3.3. Значення ознак об'єктивної сторони у визначенні співвідношення між складами злочинів

Проблемі об’єктивної сторони складу злочину як одному з чотирьох елементів складу злочину, у теорії кримінального права приділено достатньо уваги. Немає жодного підручника із Загальної частини кримінального права, який би не містив відповідної структурної частини. Цій проблемі присвячувалися й монографічні дослідження та інші наукові публікації. В деяких з цих робіт детально розглядалося значення ознак об’єктивної сторони складу злочину для кримінально-правової кваліфікації[771], стосовно ж розмежування складів злочинів та відмежування їх від складів інших правопорушень воно констатувалося[772], з’ясовуючи зміст окремих ознак об’єктивної сторони, автори зачіпали й проблему розмежування певних складів злочинів[773]. Але дослідження, в чому ж полягає таке значення практично не здійснювалося. З іншого боку, у працях, присвячених проблемам теорії кримінально-правової кваліфікації, застосування кримінального закону, що містять структурні частини, в яких досліджуються загальні питання розмежування складів злочинів, завжди приділялась увага ролі ознак об'єктивної сторони складу злочину у розмежуванні. У більшості робіт, в яких більш чи менш повно аналізуються теоретичні питання розмежування складів злочинів, автори виділяють розмежування за об'єктивною стороною серед розмежування за іншими елементами складу злочину, яке дехто з авторів називає видом[774], інші виділяють його як один із етапів цього процесу[775], інші розглядають, ніяк не називаючи[776]. В межах цих досліджень, автори на прикладах ілюстрували роль окремих ознак об’єктивної сторони складу злочину у розмежуванні. Проте, розглядалися ці питання фрагментарно, без виокремлення дослідження різних функцій тієї чи іншої ознаки.

Тому потрібно проаналізувати саме функції, що можуть бути властиві конкретним ознакам об’єктивної сторони у розмежуванні за того чи іншого типу співвідношення між складами злочинів.

Ознакам об’єктивної сторони належить особлива роль у розмежуванні складів злочинів, що закладається ще на етапі нормотворення в процесі диференціації кримінальної чи юридичної відповідальності за посягання на певний об’єкт кримінально-правової охорони. Як писав С.А. Тарарухін, для ознак об’єктивної сторони в цілому характерним є високий ступінь інформативності. Саме тому вони найбільш часто знаходять своє відображення у диспозиції кримінально-правової норми[777]. Саме за об’єктивною стороною найчастіше відбувається розмежування всередині кожної групи злочинів, пов’язаних з посяганням на спільний для них родовий об’єкт. — писав Ф.Г. Бурчак[778]. Є.В. Фесенко звертав увагу, що розмежувальне значення мають не всі ознаки об’єктивної сторони, а лише ті, котрі відображають специфіку саме даного виду злочину. Такими він називав діяння, наслідки, спосіб, ситуацію[779].