Читати книгу - "Уламки паралелі, Лаванда Різ"

- Ти не бачив мого телефона? - поцікавилася вона у Павука, після того як перевернула кімнату кілька разів.

- Це я його взяв. Щоб позбавити тебе від спокуси подзвонити і вломити Хеллу. Мила, твої емоції бувають занадто дикими. І щоб не прораховувати всі можливі варіанти я тупо його сховав. Якщо він подзвонить, ти поговориш з ним в моїй присутності, - не відриваючись від планшета, скривився Павук.

- Який же ти непослідовний. Ще недавно ти сказав, що я можу сама приймати рішення, але це не заважає тобі мене контролювати, - надулася Сара. - До чого ця примітивщина, арахноіде? Міг би просто навіяти мені!

- Ти хочеш мене розсердити? - підняв він на неї свій суворий погляд. - Я думав ти мені віриш і знаєш, що без крайньої необхідності я до тебе в голову не полізу. Це ще одна непорушна грань моєї любові. А коли ти так говориш - значить сумніваєшся. А якщо сумніваєшся - значить, вбиваєш мене!

- Господи, це був просто сарказм!

- Невдалий, - буркнув Павук.

   Павук з пильною пунктуальністю стежив за роботою вчених, кваплячи їх і одночасно тримаючи під навіюванням. Військові посилено охороняли цей сектор розробок, періодично надаючи потрібні відомості арахноіду, головному експерту з Пентагону, як вони всі вважали.

Сара зайняла себе читанням про медичні дослідження в цікавій для неї області. Так минали години очікування. Іноді вона клала руку на живіт, відчуваючи дитину, намагаючись при цьому усвідомити та змиритися з відкритими фактами і зрозуміти чи змінило це її ставлення до прийдешнього материнства. Хелл не дзвонив і це гнітило її ще сильніше, він так само як і вона тримав зв'язок розпливчатим, Сара лише відчувала, що її чоловік живий. Вона багато думала, що скаже йому, як почне розмову. Спочатку, вона кожен раз починала уявний діалог з обурення, але потім, аналізуючи, почала остигати і розум взяв емоції під контроль. Він запліднив її обманом, видавши дитину за свою, а вона зрадила його з Павуком.

Хоча хіба можна було вважати це зрадою!? Адже вона не розривала відносин з Павуком, вони продовжували любити один одного, Павук просто її врятував, передавши на зберігання в надійні руки з точки зору своєї мутанської логіки.

Час від часу вона піднімала очі, зустрічаючись з пильним поглядом Павука. Його погляд був таким довгим, ніжним і замисленим, що Сара дозволила собі сподіватися, що він коливається в своєму рішенні повернутися в свій світ.

А ось вечора та ночі повністю належали їй , і в них він був з нею без залишку. Він так трепетно ставився до часу, проведеному з нею, було видно, що Павук цінує кожну секунду в хвилині . Сара помітила, що він не надавав значення власній вигоді, їв похапцем і що доведеться, головним для нього була його місія і вона, Сара.

Вони не говорили про минуле, не згадували, не розказували один одному, як провели ці два роки в розлуці, чим жив він і як вона. Вони просто насолоджувалися один одним, базікали про дрібниці, уявляючи, що цей вирваний час буде тривати вічно.

На восьмий день, прямо під час пробного запуску генератора установки, Павук раптом зігнувся навпіл, немов від сильного болю. А Сара в свою чергу відчула смертельний холод , що розливається і застигає по венах . Павук і правда отримав відкат пекельного болю, що означало лише одне - з братами сталося нещастя. А ось Хелла Сара не відчувала  взагалі.

- Що трапилося??!! - у нестямі від жаху кинулася до нього Сара. Павук уже викликав гвинтокрил.

- Один з найбільш кепських варіантів, - похмуро вимовив Павук, миттєво змарнівши. - Все хріново, Саро. Я лечу на місце, щоб розібратися. Ось ці хлопці, - кивнув він на двох військових, - доставлять тебе додому. Їхнє завдання забезпечити твою безпеку. Чекай новин.

- Робе, ... хтось загинув, - прошепотіла вона побілілими губами.

Не підтверджуючи, але і не заперечуючи, розвернувшись, він кинувся до посадкового майданчику.

Всю зворотну дорогу додому, максимально концентруючись, Сара намагалася намацати Хелла, але кожен раз натикалася на бездонну порожнечу. Її морозило і било дрібним тремтінням, хотілося кричати , і Сара кричала в цю порожнечу. Вона відчувала, що Ксан і Арно ледь живі, їхній біль, і те, що зв'язок з ними був таким гострим - означало, що вони без свідомості. І що Павук був в люті, і в жаху. А Хелл ... ще в першу секунду вона зрозуміла, що втратила його, що її чоловіка більше немає в живих. Кожен з гнізда був частиною її душі , і ось однієї частини не стало, частини яку вона теж шалено любила. Хелл значив для неї так багато. ... Вони так і не поговорили. Вона так і не сказала йому, що пробачає йому і хоче, щоб він теж її пробачив, адже вони сім'я.

Уже в машині вражена горем Сара відчула , що з нею щось не так, сильні болі в животі і вологе тепло, що розтікалося між ніг, яке виявилося кровотечою. Це було останнє, що вона запам'ятала - свою закривавлену руку. Після Сара втратила свідомість.

   Медсестра якраз регулювала крапельницю, коли прийшовши до тями, Сара насамперед схопилася за живіт. І ... там теж виявилося порожньо.

- Моя дитина? - надламано вимовила вона, пропалюючи медсестру поглядом.

- Зараз я покличу лікаря, - відповіла та , вискакуючи з палати.

На інтернатурі їх вчили повідомляти людям невтішні новини. Сара одразу впізнала «цей» вираз обличчя.