Читати книгу - "Біжи або кохай, Люсі Лі"

Але нічний візитер не вгамувався, наполегливо продовжуючи тиснути на дверний дзвінок. 

Чесно кажучи, я навіть трохи почала хвилюватися. 

У квартирі я одна, на допомогу звати нікого. Залишається тільки поліцію викликати, але це теж не вихід, якщо не хочу провести цю ніч у каме.Тому що працювала у Беєрів не офіційно, та не мала документів на місце проживання.

Після деяких роздумів, я все-таки вирішую пробратися до дверей, щоб глянути у вічко. Але, як на зло, нічого там не бачу. Якісь хулігани викрутили геть всі лампочки на майданчику. Тепер мені справді стає моторошно.

– Хто там? – не витримавши, навислої надомної напруги, питаю тишу, але у відповідь мені очікувано мовчать. При цьому я, як мені здалося, виразно чую якийсь рух у темряві. І тиша.

Жах.

Але як тільки я роблю кілька кроків у бік спальні, дверний дзвінок знову оживає. 

Ну все, кінець моєму терпінню. Бажання покарати хулігана, що зараз заважає мені нормально виспатися, нарешті бере гору.

І рухома праведним гнівом і невиправданою дурістю, я кинувшись до виходу навстіж відчиняю двері, та ошаліло завмираю на порозі. 

– Надіюся я тебе не розбудив? - із темряви виринає величезна чоловіча фігура.