Читати книгу - "Свобода"

Але зараз слід зосередитися на проблемі занадто швидкого розмножування: перше конкретне завдання, на думку Волтера, полягає в тому, аби придумати назву їхній ініціативі. Його робочий варіант звучав як «Молоді проти безумства» — таким чином він хотів віддати пошану «Молоді проти фашизму», яку він вважав (і в цьому Катц із ним погоджувався) найкращою піснею з репертуару «Сонік Юс»[153]. Але Джесіка уперто наполягала на тому що назва має містити гасло «так», замість «ні». Щось «за», а не «проти».

— Молодь мого віку набагато більше схиляється до доктрини свободи волі, аніж ви, хлопці, коли були у цьому віці, — пояснила вона. — У них алергія на все, що хоч трошки тхне елітизмом чи неповагою до чужої точки зору. Ваша кампанія не може зосереджуватися на роздачі заборон іншим. Вона має розповідати про той крутий, позитивний вибір, який робимо всі ми.

Тоді Лаліта запропонувала назву «Живі перші» — назва різала вуха Катцу і пала жертвою нищівного сарказму Джесіки. І так вони провели у мозковому штурмі весь ранок, болісно потребуючи, на думку Катца, внеску професійного консультанта з піару. Вони обговорили такі варіанти: «За більш відлюдну планету», «Свіже повітря», «Презервативи назавжди», «Коаліція вже народжених», «Вільний простір», «Якість життя», «Менший намет» і «Досить уже!» (останній Катцу сподобався, але всі інші запевнили його, що такий слоган занадто негативний; однак Річард подумки занотував його, плануючи використати пізніше як назву пісні або альбому). Також вони обговорили «Нагодуй живих», «Будь розумним», «Охолонь», «Кращий шлях», «Не числом, а вмінням», «Менше означає більше», «Більш пусті гнізда», «Нічийна радість», «Бездітні назавжди», «Жодних немовлят на борту», «Нагодуй себе», «Насмілься не терпіти», «Зменши населення!», «Подвійне ура за людей», «Може жоден», «Менше за нуль», «Натисни на гальма», «Розтрощи родину», «Місце для маневру», «Більше для мене», «Без братів», «Перепочинок», «Більше місця», «Люби те, що вже є», «Безплідні за власним вибором», «Кінець дитинства», «Забудь про дітей», «Подвійний зародок», «Можливо, ніколи» і «До чого поспіх?» — і відхилили геть усі варіанти. Для Катца це обговорення стало ілюстрацією повної неможливості всієї справи, а також — характерної згірклості фальшивої крутості, але Волтер вів дискусію із жвавою розсудливістю, що видавала довгі роки, проведені у неприродному світі неурядових організацій. Але яким би нереальним це не здавалось, долари, які він витрачатиме, існують насправді.

— Слухайте, давайте оберемо «Вільне місце», — вирішив він, нарешті. — Мені дуже подобається, як цей варіант краде поняття волі та свободи у протилежного боку й пристосовує до своїх потреб риторику відкритого Заходу. І коли цей слоган набуде популярності, ним можна буде назвати цілий рух, а не лише нашу групу. Рух «Вільне місце».

— Тільки мені чутно «Вільне місце на парковці?» — спитала Джесіка.

— До речі, конотація не така вже й погана, — відгукнувся Волтер. — Ми всі знаємо, яка це морока — шукати місце, де залишити машину. Менше людей на планеті — більше можливостей для паркування? Так, це дуже яскравий, живий приклад того, чому перенаселення — погане явище.

— Треба перевірити, чи вже не існує торгової марки під такою назвою, — зазначила Лаліта.

— До біса торгову марку, — буркнув Катц. — Торговою маркою є будь-яка відома фраза.

— Можна додати кілька пробілів між словами, — запропонував Волтер. — Щось на противагу «Земля передусім!»[154] і без знака оклику. Коли ми отримаємо позов через торгову марку, ми зможемо відбрехатися тим, що в нашому варіанті більше пробілів, а отже, це не одне й те саме. Гарно «рикає», ось послухай: «Справа простору».

— Гадаю, краще взагалі уникати позовів до суду, — зітхнула Лаліта.

У другій половині дня, після того як вони замовили й з’їли бутерброди, а Петті прийшла додому і знову пішла, навіть не перемовившись із ними словом (Катц встиг лише краєм ока побачити чорні джинси працівника реєстратури спортзалу, коли її ноги промарширували коридором), консультативна рада «Вільного місця» вичавила з себе план залучення на літо двадцяти п’яти інтернів, яких Лаліта вже почала зацікавлювати й наймати. Вона вже намалювала собі в уяві таку картину: кінець літа, на козлиній фермі розміром у десять гектарів (тепер належить «Фонду блакитного співуна»; розташована на південному кордоні заповідника) проходить фестиваль, що має підвищити свідомість студентів, грає музика... але Джесіка відразу ж почала прискіпуватися до чарівної картинки. Невже Лаліта зовсім не розуміє ставлення сучасної молоді до музики? Просто привезти розкрученого талановитого виконавця тепер недостатньо! Треба розіслати двадцять інтернів у двадцять міст по всій країні, аби ті організували місцеві фестивалі — «Змагання між групами», як запропонував Катц. Так, погодилася Джесіка, двадцять різних місцевих змагань між групами. (Весь день вона поводилась із Катцом дуже холодно, але трохи відтанула, коди він допоміг їй розчавити Лаліту.) Запропонувавши грошову винагороду, вони зацікавлять по п’ять чудових груп у кожному з двадцяти міст, які боротимуться за право представляти місцеве музичне життя у змаганні груп, що пройде на вихідних у Західній Вірджинії під протегуванням «Вільного місця»; остаточне рішення прийматимуть якісь знаменитості, додаючи блиску справі скорочення світового населення і знищення моди на великі родини.

Катц, який навіть за власними стандартами вжив за цей час колосальну кількість кофеїну та нікотину, закінчив обговорення у майже божевільному стані, тому погодився з усім, чого від нього чекали: написати пісні про «Вільне місце», повернутися до Вашингтона в травні, аби зустрітися з інтернами «Вільного місця» і допомогти їм у навчанні, влаштувавши сюрприз — приїхавши до змагань у Нью-Йорку як почесний гість, вести фестиваль «Вільного місця» в Західній Вірджинії, докласти зусиль і відновити «Горіховий сюрприз» — і виступити разом із ним на фестивалі, а ще вмовити знаменитостей з’явитися разом із ним і взяти участь у суддівстві фіналу. З його ж точки зору, він зараз робив не що інше, як виписував чеки на рахунок, на якому не було ані копійчини, бо, незважаючи на хімічні сполуки, які він перетравив, єдиною сполукою, що зараз ним керувала, була нестерпна, настирлива жага схопити Петті й забрати її якнайдалі від Волтера: саме це складало ритм-трек, а все інше було лише неважливим прикрашанням мелодії. «Розтрощи родину»: ще одна гарна назва для пісні. А коли йому вдасться розтрощити родину, всі його обіцянки не матимуть більше жодного сенсу.

Він так накачав себе енергетиками, що