Читати книгу - "Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів"

Державний моніторинг — це сукупність заходів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу з аналізу інформації щодо фінансових операцій, що надається суб’єктами первинного фінансового моніторингу, а також заходів з перевірки такої інформації відповідно до законодавства України. Суб’єктами державного фінансового моніторингу є центральні органи виконавчої влади та Національний банк України, які відповідно до закону виконують функції регулювання та нагляду за діяльністю юридичних осіб, що забезпечують здійснення фінансових операцій. Спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань фінансового моніторингу — урядовий орган державного управління.

Серед суб’єктів первинного фінансового моніторингу банкам належить особливе місце, що пов’язано із здатністю банку швидко реагувати на зміну умов діяльності. До того ж банк традиційно є насамперед розрахунковим агентом. Отже, з одного боку, проведення розрахунків без участі банку неможливе, оскільки він володіє інформацією практично про всі розрахунки клієнта. З іншого — специфіка українських банків полягає в тому, що вони, як правило, прагнуть розширювати спектр послуг, які надають. Таким чином, де-факто банк є власне і банком, і торговцем цінними паперами, і депозитарієм, і зберігачем, і консалтинговою компанією. Широкий діапазон обслуговуваних операцій та великий обсяг інформації, якою володіють банки, дає змогу стверджувати, що вони сьогодні є не лише фінансовими посередниками, а й набувають статусу фінансових експертів, які здатні здійснювати фінансовий моніторинг.

У зв’язку з цим Національний банк України прийняв постанову “Про схвалення методичних рекомендацій з питань розроблення банками України програм з метою протидії легалізації (відмиванню) грошей, отриманих злочинним шляхом” від 30 квітня 2002 року. Відповідно до цієї постанови НБУ програми здійснення внутрішнього контролю з метою протидії легалізації (відмиванню) грошей, отриманих злочинним шляхом, розробляються банком з урахуванням цих методичних рекомендацій, а також особливостей організації, основних напрямів діяльності банку, клієнтської бази і рівня ризиків, пов’язаних з клієнтами і їх операціями. Такі програми містять:

• програму ідентифікації і вивчення банком своїх клієнтів;

• програму виявлення в діяльності клієнтів сумнівних операцій, що підлягають обов’язковому контролю, та інших операцій з коштами або іншим майном, що можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) грошей, отриманих злочинним шляхом;

• програму перевірки інформації про клієнта або операцію клієнта для підтвердження обґрунтованості або спростування підозр стосовно здійснення клієнтом легалізації (відмивання) грошей, отриманих злочинним шляхом;

• програму документарного фіксування інформації, необхідної для ідентифікації клієнта, та даних щодо здійснених ним операцій;

• програму зберігання інформації і документів, отриманих у результаті реалізації програм здійснення внутрішнього контролю, з метою протидії легалізації (відмиванню) грошей, отриманих злочинним шляхом;

• програму навчання працівників банку з питань протидії легалізації (відмиванню) грошей, отриманих злочинним шляхом;

• інші програми здійснення внутрішнього контролю з метою протидії легалізації (відмиванню) грошей, отриманих злочинним шляхом.

Банк ідентифікує і вивчає свого клієнта при здійсненні банківських та інших операцій відповідно до законодавства України та міжнародної практики за допомогою отримання від клієнта потрібної інформації і документів.

З метою ідентифікації резидентів банку потрібно визначити:

• для фізичних осіб — прізвище, ім’я, по батькові; дату і місце народження; місце проживання (реєстрації); місце перебування; відомості про документ, що засвідчує особу (найменування, серія і номер, орган, що видав документ, дата видачі документа); ідентифікаційний номер платника податків;

• для юридичних осіб банк насамперед з’ясовує на основі статутних документів, документів про державну реєстрацію та інших такі відомості: найменування; ідентифікаційний код відповідно до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; місце реєстрації; місцезнаходження; поштову адресу; ідентифікаційний код платника податків; коди, що присвоєні юридичній особі Управлінням статистики; номери рахунків в установах інших банків (за наявності).

З метою ідентифікації нерезидентів банку рекомендується визначити:

• для фізичних осіб — прізвище, ім’я, по батькові (якщо інше не передбачене законом або національним звичаєм); дату і місце народження; місце проживання (реєстрації); місце перебування; відомості про документ, що засвідчує особу (найменування, серія і номер, орган, що видав документ, дата видачі документа); ідентифікаційний номер платника податків (за наявності);

• для юридичних осіб — найменування; реєстраційний номер; місце реєстрації; місцезнаходження; поштову адресу; ідентифікаційний код платника податків (за наявності); номери рахунків в установах інших банків (за наявності).

Під час розробки програми виявлення в діяльності клієнтів операцій, що підлягають обов’язковому контролю, та інших операцій з коштами або іншим майном, пов’язаних з легалізацією (відмиванням) грошей, отриманих злочинним шляхом, банк визначає для себе критерії виявлення і ознаки сумнівних операцій з урахуванням вимог законодавства України та міжнародної практики.

Під час розробки програми перевірки інформації про клієнта або операцію клієнта для підтвердження обґрунтованості або спростування підозр у здійсненні клієнтом легалізації (відмивання) грошей, отриманих злочинним шляхом, застосовується така процедура:

• у разі кваліфікації операції клієнта як сумнівної працівник банку, який виявив цю операцію, складає повідомлення — документ, що містить відомості про операцію (операції). Повідомлення передається відповідальній особі, яка забезпечує реалізацію внутрішнього контролю;

• відповідальний працівник приймає остаточне рішення про визнання операції клієнта сумнівною, такою що підлягає обов’язковому контролю, і про надання відомостей щодо неї уповноваженому органу;

• у разі виявлення сумнівних операцій відповідальний працівник приймає рішення про подальші дії банку щодо клієнта і його операцій;

• у разі виявлення в діяльності клієнта сумнівної операції банк може вдатися до таких дій: звернення до клієнта з проханням надати необхідні пояснення, у тому числі додаткові відомості, що роз’яснюють економічне значення сумнівної операції; забезпечення підвищеної уваги до всіх операцій (угод) клієнта, що здійснюються через банк; інших дій за умови дотримання законодавства України;

• про будь-яке рішення відповідального працівника стосовно операції (угоди) робиться відповідний запис у повідомленні.

Рішення про надання уповноваженим органам інформації про великі і/або сумнівні операції та про осіб, які їх здійснили, приймається керівником банку на підставі повідомлення з позначкою відповідального працівника.

Керівник банку приймає рішення про надання інформації протягом двох робочих днів з часу здійснення великої операції або віднесення відповідальним працівником операції до категорії сумнівної.

Банки повинні надавати інформацію на адресу відповідних органів, що зазначені в Законі України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”, а саме:

• управлінь по боротьбі з організованою злочинністю ГУ УМВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

• відділів по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю органів Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Інформацію необхідно надавати зазначеним органам за місцезнаходженням банку на паперових носіях способами, які забезпечуватимуть їх гарантовану доставку і конфіденційність, наприклад, передаючи запечатаний пакет з інформацією підприємству зв’язку