Читати книгу - ""Каселона". Природний добір, Олена Гриб"

Арчі Мін здригнувся всім тілом і пробурмотів, що офіційно – ні. Про неофіційний бік розмови питати не мало сенсу.

– Нехай дзвонять обоє, – повторила Матіса. – На мій особистий номер. Я відповім. Гарного дня.

Начальник в’язниці трохи приголомшено попрощався і вимкнувся.

– Це що зараз було, доку?! – зірвався Атрік. – Що за фантазії?

– Якщо ми підтвердимо, що Юналі Солай тут, її швидко повернуть додому звітувати перед податковою та перед бандитами, яким вона порушила схему відмивання грошей. Тепер, коли і її брати заарештовані, збитки мають бути колосальними! Хочеш, щоб дівчину пристрелили чи продали на органи? Треба спочатку дізнатися подробиці афери.

– Не сьогодні, то завтра нагряне інспекція з Веєри, – нагадав технік. – Думаєш, їх не зацікавить дівчина без документів?

– Гарантую, що під час стандартного огляду корабля на Фанні ніхто не зверне уваги. – Хоч це Матіса могла влаштувати будь-якої миті. – А Ноана ми переконаємо обійтись без шкідництва. Не знаю поки, як, але діватися нікуди.

– Чорну пір’їну в зуби і за борт? – фиркнув Атрік. – До речі, доку… Знаю, не на часі, та я хотів порадитись щодо одного шампуню. Тобі не здається, що зі мною щось не те? – Він провів долонею по обличчю, щедро зарослому молодими ханаїлотісами. – Здається, це якийсь гормональний збій.