Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Три бажання для мільйонера, Лія Серебро 📚 - Українською

Читати книгу - "Три бажання для мільйонера, Лія Серебро"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Три бажання для мільйонера" автора Лія Серебро. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 131 132 133 ... 136
Перейти на сторінку:

 

— Дитину? — Дмитро з цікавістю нахилився вперед. — Ви маєте на увазі Микиту?

 

— Ні, ні, — батько махнув рукою. — Це було задовго до цього. Першу дитину вона втратила на ранньому терміні. Але хлопець її покинув ще до цього… Після того ми її ледь витягли з депресії.

 

Дмитро сидів, здавалося, оціпенівши від нової інформації. Виявляється, Зоя вже мала складну історію з вагітністю та чоловіками.

 

Він задумався, прокручуючи почуте в голові. Сумніви щодо тесту ДНК, як мовчазні тіні, підкралися до нього, не даючи спокою. Зоя завжди виглядала досить впевненою, майже викличною, коли говорила про їхнього з нею сина. Але… чи могла вона сфальшувати цей тест? Чи могла скористатися ситуацією?

 

Ще пів години Дмитро розпитував батька про їхнє минуле. На завершення розмови він запитав прямо:

 

— Микита… він дійсно мій син?

 

Батько Зої поглянув на нього з нерозумінням і трохи з докором, але Дмитро помітив у його погляді і певну долю жалю.

 

— Дмитре, знаєте, я теж інколи задумуюся… Зоя завжди йшла на все заради своєї вигоди. Якщо ви хочете знати правду, вам доведеться з’ясувати це самому.

 

Вийшовши з будинку, Дмитро не міг позбутися відчуття, що знаходиться на порозі ще одного відкриття. Зоя наче грала за правилами, які встановила сама. Але якщо це була гра… то її наслідки були серйозними. І він точно не зупиниться, доки не добереться до суті, бо це більше, ніж просто сумніви. Це його особисте життя — і, можливо, життя Анни.

 

«Я дізнаюся правду, Зоя. Обіцяю», — подумав Дмитро, рушаючи назад у місто.

 

Дмитро твердо направився до квартири Анни, відчуваючи всередині ледь стримувану напругу. Коли двері відчинила Зоя, він помітив її хитру посмішку — наче вона щось наперед знала.

 

— О, ти прийшов, щоб нас переселити в нову квартиру? — з удаваною невинністю здивувалася вона, підіймаючи брову.

 

Дмитро не відповів одразу, лише глянув на неї поглядом, у якому читалися лють і рішучість. Зробивши крок до неї, він заговорив низьким, суворим голосом:

 

— Я прийшов, щоб нарешті отримати правду, Зоя. Ми зараз серйозно поговоримо. І, якщо ти не розкажеш усе сама, я все одно дізнаюся. Заради себе, заради Микити і… — він зітхнув, не бажаючи навіть вимовляти ім’я Анни, але й не бажаючи, щоб її життя продовжували наповнювати сумніви. — У мене вистачить і засобів, і ресурсів, щоб перевірити все, що тільки можна.

 

Зоя ледь помітно напружилася, але поспішила зробити вигляд, що його слова зовсім її не злякали. Вона посміхнулася з притаманною їй самовпевненістю:

 

— Дмитре, ти що, не віриш мені? Стільки років минуло, а ти досі не зміг прийняти ситуацію? — її голос звучав зухвало. — Ми зробили тест, ти бачив результат. Микита — твій син, і заперечувати це тепер безглуздо.

 

Дмитро трохи нахилився до неї, наближаючись на небезпечну відстань.

 

— Зоя, перестань грати. Якщо ти хоч на мить подумала, що мені достатньо тих результатів, то ти помилилася. Ми вирушаємо робити ще один тест. І цього разу все буде під моїм контролем.

 

Зоя відсахнулася, але не втратила самовпевненості.

 

— І куди це ми їдемо? — саркастично кинула вона. — Можливо, в нову квартиру?

 

Дмитро кивнув, зробивши вигляд, що погоджується з її жартом.

 

— Так, можна і так сказати. Квартира тобі сподобається. Розкішна, безпечна — якраз те, що ти хотіла, — він вказав їй на вихід. — Збирайся.

 

Зоя неохоче підкорилася, впевнена, що він везе її у справді нове житло. Її обличчя сяяло від думки про нові умови життя. Микита, трохи зніяковілий від батьківських розмов, йшов поруч, дивлячись то на матір, то на Дмитра, відчуваючи напругу разом з захопленням і усвідомленням того, що життя його змінюється.

 

Дорогою Зоя не вгавала, то запитуючи про деталі квартири, то натякаючи на розкішне розташування.

 

— У центрі? З видом на парк? — безсоромно розпитувала вона.

 

Дмитро лише кивав, стримуючи ледь помітну усмішку, що періодично з’являлася на його обличчі. Нарешті, вони під'їхали до приватного клінічного центру — будівля стояла осторонь, її розкішний фасад віддзеркалювався у світлі сонця.

 

Зоя нарешті зрозуміла, що тут щось не так.

 

1 ... 131 132 133 ... 136
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Три бажання для мільйонера, Лія Серебро», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Три бажання для мільйонера, Лія Серебро"