Читати книгу - "Дотик"

Зеленувате світло газової лампи, відбившись від кахлів, заграло на його густій кучерявій чуприні, перетворивши її мідний відтінок на бронзово-зелений. Його очі, такі ж темні, як і в Александра, сиділи глибоко в орбітах і здавалися досить вузькими; бездонними — подумала Нелл, зненацька заінтригована. Людину можна узнати з того, що вона каже, а не з того, як вона виглядає, а особливо з вигляду оцих загадкових очей.

— Ви навчитеся більше поважати інстинкти та інтуїцію, коли подорослішаєте, — зауважив Бід і посміхнувся, оголивши рівні білі зуби. — Свій світ ви вибудували на фактах — і це не дивно для людини з математичним складом розуму. Але великі філософи всі були математиками, тому мали інтелект, що продукував абстрактні ідеї. Інстинкти — це абстрактні емоції, але вони не є повністю бездумними та нераціональними. Мої інстинкти завжди уявляються мені такими, що ґрунтуються на подіях та досвіді, які я ще не встиг оцінити свідомо, однак якась підсвідома частина мого інтелекту все ж таки дає їм оцінку.

— Я не думаю, що Карл Маркс був математиком, — зауважила Нелл.

— Та він і не філософ. Він радше якоюсь мірою дослідник людської поведінки. Розуму, а не душі.

— Ваше зауваження стосовно інстинктів… Воно означає, що мені треба їхати додому якомога швидше? — спитала вона зі слабким жалем у голосі. — Що ви також маєте якісь інстинктивні передчуття стосовно цього?

— Точно не знаю. Однак мені буде шкода, коли ви поїдете. Мені було дуже приємно куховарити для людини, здатної належним чином оцінити моє кулінарне вміння, і мені дуже хочеться, щоб це було не востаннє.

Однак він не натякав цим на якісь чисто чоловічо-жіночі стосунки, і Нелл була йому за це вдячна.

— Мені у вас дуже сподобалося, — сказала вона дещо неприродним тоном.

— Для вас старався. — Бід підвівся. — Ходімо, я проведу вас до дороги, а там ви спіймаєте візника.

— Я можу поїхати на трамваї.

Він витягнув з кишені годинника, клацнув кришкою і подивився час.

— Ні, тільки не о цій годині. Уже пізно. Ви маєте гроші на екіпаж?

— О Господи, ну аякже! — закотила очі Нелл. — Знаєте, це той випадок, коли наймані екіпажі — як інстинкти: я не люблю стирчати у тісному смердючому закапелку. Невідомо, хто був тут до тебе.

— Дозвольте мені за вас заплатити.

— Ні в якому разі! Хочете, щоб ці гроші додалися до моїх старих гріхів — холодильної камери та прибиральниці? Скільки коштує на тиждень брила льоду? Три пенси? Шість пенсів?

— Насправді — чотири. Але наразі в мене достатньо грошей: депутати парламенту, включно з лейбористами, отримують гарну платню та щедрі привілеї. Тому мені вдалося заощадити досить пристойну суму. — Він глибоко зітхнув, узяв Нелл під лікоть і повів її до парадних дверей. — Я навіть став подумувати: а чи не спитати у власника, скільки він хоче за цей будинок? Якщо ми зійдемося в ціні, я його придбаю.

Донька Александра Кінроса на якусь мить замислилася над його заявою, злегка примруживши очі та стиснувши губи.

— Ви зможете збити ціну до менше ніж двох сотень. Тут же немає каналізації. Він не отримає за цей будинок багато від промисловця, який захоче придбати його під знос, щоб потім збудувати на його місці фабрику. А агенти нерухомості змістили свою діяльність ближче до узбережжя. Будинки з терасами вже не котуються, натомість котуються цегляні будинки зі спільною з сусідами стіною. А ця споруда має таку форму, що до неї неможливо приліпити іще з десяток сполучених будинків. Запропонуйте йому сто п’ятдесят і подивіться на його реакцію.

— Вам просто казати, а мені важко зробити! — вибухнув сміхом Бід. — Я не маю схильності торгуватися.

— Я теж гадаю, що не маю, — здивовано сказала Нелл. — Але ви мені подобаєтеся, Біде, тому я б навіть поторгувалася — заради вас.

— Приємно чути. Ви мені теж подобаєтеся, Нелл.

— От і добре, — резюмувала вона, махаючи рукою до екіпажа. — Ти диви, як пощастило! Сподіваюся, він захоче відвезти мене аж до Гліба.

— Дайте йому три пенси зверху — і він повезе вас хоч на край світу. І не сходьте на Параматта-роуд. Там шастають бандити та хулігани.

— Симптоми важких часів, як сказав би мій батько. Безробітна молодь повинна мати якийсь вихід для своєї енергії. Але гарний час купувати знецінену нерухомість. — Вона увібралася в малесенький транспортний засіб. — Я напишу вам з Кінроса.

— Будь ласка, — сказав він і почекав, поки зморена конячина сіпнулася і екіпаж поторохтів геть.

«Але ж ти не напишеш, — сказав він сам собі, зітхнув і пішов додому. — Однаково з цього нічого не вийде: син-соціаліст шахтаря-валлійця і донька найбагатшого капіталіста Австралії. Дитина, якій ще й сімнадцяти немає. Ще не почала жити, не спіймала свою хвилю. Людина з принципами — а я є людиною з принципами — не стане спокушати цю дівчину міняти своє життя і жити в цьому лігві. Тож нехай так і буде. Прощавайте, Нелл Кінрос».

Але Нелл потрапила до Кінроса аж після Нового року, на свій сімнадцятий день народження. Її батько та тітонька Рубі несподівано заявилися до Сіднея, щоб, як він сказав, «розгулятися»: театри, музеї, мистецькі галереї, виставки і навіть вистави-пантоміми. Нагулявшись досхочу, Нелл забула про свої інстинкти — та про інстинкти Біда Тальгарта.

Розділ 6

Лялька Анни

— Я ж не могла проігнорувати побажання батька, — виправдовуючись, сказала Нелл.

— Звісно, що не могла, — мовила Елізабет, начебто не розсердившись. — Так навіть вийшло на краще. Якщо вдуматися, то я придала цьому інциденту аж надто велике значення.

— Якому це інциденту?

— Анна розсердилася на Доллі і вдарила її.

Нелл пополотніла.

— Мамо, ні!

— Це трапилося лише раз, десь півтора місяці тому.

— А як це сталося? І чому?

— Чесно кажучи — не знаю. Взагалі-то ми ніколи не лишаємо Анну наодинці з малою, але в той час, коли трапилося лихо, Півонія на них не дивилася, а щось шила. Ось тоді Доллі раптом верескнула — і як розплакалася! Коли ж Півонія підійшла, щоб подивитися, Анна її не підпустила. «Погана лялька, погана!» — повторювала вона. — Елізабет безпорадно поглянула на Нелл, наче виправдовуючись. Нелл іще ніколи не доводилося бачити такого виразу в материних очах. — Вона тримала Доллі за руку і викручувала її та смикала. Бідолашна дитина намагалася вирватися