Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Дорогами Маклая 📚 - Українською

Читати книгу - "Дорогами Маклая"

288
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Дорогами Маклая" автора Олександр Семенович Іванченко. Жанр книги: 💛 Публіцистика / 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 131 132 133 ... 136
Перейти на сторінку:

Діпонегоро — талановитий індонезійський полководець, державний діяч, мислитель і поет, керівник великого народного повстання на Яві 1825–1830 років.

(обратно) 13

1945 рік — рік проголошення незалежності Індонезії. На острові Ява відбулися жорстокі бої між індонезійськими повстанцями і військами європейських колонізаторів. Населення Сурабаї. протягом двох тижнів (10–25 листопада) чинило інтервентам мужній опір. Індонезійська Республіка в пам'ять про борців за незалежність країни тепер відзначає 10 листопада як День героя.

(обратно) 14

Оверштаг (мор.) — поворот вітрильного судна проти вітру, на 180°.

(обратно) 15

В 1959 році відомий південноафриканський борець за расову рівноправність Альберт Лутхулі, який став потім одним з перших лауреатів Нобелівської премії миру, надрукував в Йоганнесбурзі брошуру «Якщо бути об'єктивним…», у якій, говорячи про світовий визвольний рух, зокрема відзначив: «Жовтнева революція в Росії показала пригнобленим народам конкретні шляхи до визволення, озброїла їх вірою в неминучість краху колоніалізму. Велика перемога Радянського Союзу над гітлерівською Німеччиною та її сателітами завдала в той же час удару всьому світовому імперіалізму, завдяки чому масова боротьба в колоніальних країнах за свою незалежність не тільки значно полегшилась, а й стала перспективніша. Проте, віддаючи належне цій послідовності, ми не повинні забувати також про Росію як колиску наступального антирасизму, людинолюбні і разом з тим строго наукові основи якого, в другій половині минулого століття заклав і проголосив героїчний російський учений Миклухо-Маклай, що ніс народам світу гуманізм своєї вітчизни з мужністю і гідним глибокої поваги благородством».

Брошура Альберта Лутхулі «Якщо бути об'єктивним…» і низка виступів на цю саму тему визначного негритянського вченого, письменника й громадського діяча Уїльяма Дюбуа (США) викликали тоді в західній пресі цілу кампанію, метою якої було довести, начебто всіма своїми науковими відкриттями Миклухо-Маклай має завдячувати власній заповзятливості та ще безкорисливій допомозі європейських учепих, але аж ніяк не Росії, яка буцімто ні в чому на подала йому ні моральної, ні матеріальної підтримки.

А причина всього цього галасу полягала в тому, що в умовах по¬чатку масової деколонізації і зростання політичної самосвідомості пригнічених народів науковий антирасизм, який досі лишався тільки теорією, тепер перетворювався на могутню правову зброю, що, з одного боку, науково обґрунтовуючи рівноправність всіх націй і рас, надавала визвольним рухам силу законності, а з другого — ще благотворніше впливала на симпатії небілих народів до Радянського Союзу як прямого спадкоємця й продовжувача справи Маклая. Тому реакційні пропагандисти капіталістичних країн, особливо колоніальних метрополій, всіма засобами намагалися переконати світ, начебто до праць Миклухо-Маклая, який здобув освіту в Німеччині, а потім решту життя провів за межами Росії, вона, Росія, не мала ніякого відношення, ніколи їх не заохочувала й навіть нібито не намагалася зрозуміти, чим він, власне, займався.

Збулося передбачення австралійського вченого й політичного діяча Уїльяма Маклея, який ще в 1881 році, звертаючись до Лондонського географічного товариства, писав: «Я далекий від гадки, що становище білої людини в нинішніх колоніях скоро зміниться не на нашу користь. Але, зважаючи на те, що неможливо припинити культурний розвиток відсталих поки що племен і народів, що освіта рано чи пізно пошириться на нині зовсім диких, а також, беручи до уваги той факт, що освіта неминуче несе в собі зародок усвідомленої волі до визволення під будь-яких насильницьких утисків, враховуючи все це, не можна сподіватися, що наше становище й у віддаленому майбутньому лишиться незмінним. Настане час, коли силою зброї наша — маленька Свропа вирішувати вже нічого не зможе, регулятором стосунків між народами стане природне право людини на життя, їжу, вільне визначення своєї долі. І тоді, у цьому віддаленому майбутньому, авторитет Маклая серед небілої частини населення земної кулі зросте незмірно, бо він зробив те, до чого прагнули, але не змогли досягти всі гуманісти світу, разом узяті, — перетворив гуманістичні ідеї, що були лише благими намірами, в науку, яка з такою ж суворою логікою стверджує природну рівноправність всіх націй і рас, з якою рівність суми квадратів катетів квадрату гіпотенузи доводиться в теоремі Піфагора.

Заслуги людини, яка створила цю науку, що з плином часу набуде величезного психологічного і правового значення, стануть здобутком того народу, чиїм сином він був, і ореол його слави стане джерелом симпатій до його народу. Ось чому, на мій погляд, вам у Лондоні треба зараз же зробити все можливе, щоб праці Маклая вперше були опубліковані неодмінно в Лондоні англійською мовою. А ми з свого боку, тут, у Сіднеї, докладемо всіх зусиль, щоб переконати його прийняти британське підданство. Тим більше, що прізвище його звучить так само, як і моє, тобто зовсім по-шотландському.

Я глибоко певен: вбачати в цій людині тільки наївного, мрійника, який уславив себе екзотичними подвигами серед дикунів, значить бути сліпим перед майбутнім…»

(обратно) 16

Підкреслення М. М. Миклухо-Маклая.

(обратно) 17

У царській Росії морського міністра звичайно називали керуючим Морським міністерством, оскільки існувало начебто два міністри: виконавчий, тобто який безпосередньо керував міністерством, і куратор, тобто законодавець міністерства, — ним, як правило, був другий після цесаревича син царя, що мав чин генерал-адмірала.

(обратно) 18

Може, казати так про велику людину не зовсім гоже, та я все-таки зважився це слово Сави Христофоровича не змінювати. Адже й великим людям притаманні якісь слабості і ніщо людське їм не чуже.

(обратно) 19

Тут не зайвим буде зауважити, що першим у світі експедиційним судном, однаково добре пристосованим для плавання і серед рифів південних морів, і в льодах Арктики, був не знаменитий «Фрам» Фрітьофа Нансена, як багато хто вважає, а саме цей наш «Витязь». Різниця між ними полягала лише в тому, що у «Витязя» округлою

1 ... 131 132 133 ... 136
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дорогами Маклая», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Дорогами Маклая"