Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Індоарійські таємниці України, Степан Іванович Наливайко 📚 - Українською

Читати книгу - "Індоарійські таємниці України, Степан Іванович Наливайко"

396
0
10.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Індоарійські таємниці України" автора Степан Іванович Наливайко. Жанр книги: 💛 Інше / 💛 Публіцистика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 131 132 133 ... 160
Перейти на сторінку:
«бик», «бугай», «віл» (СРС, 632). Слово це складають дві значимі основи — шак+вара, де шак уже знайоме нам слово від санскритської дієслівної основи шак — «могти», «бути сильним/могутнім». А вара — «самець», «бик», у весільній термінології — «жених», «муж», «чоловік» (СРС, 631, 565). І якщо в індійській і слов’янській гідронімії чимало назв із значенням Бик, Жеребець, Вепр, Кабан, Самець тощо, то так само річковою назвою могло служити й слово шакавара, шаквара — «дужий бик», «могутній самець». Можна припустити, що на іранському, скіфському чи й слов’янсько-балтійському грунті воно трансформувалося в саквара, сквара, а тоді й у сквира. <370>

Ім’я Шакті — «Сила», «Могутність» має Деві-Махеші, верховне жіноче божество. Шакті тотожна кримській Діві й київській Мокоші, єдиному жіночому божеству в язичницькому пантеоні великого київського князя Володимира. Що засвідчує її виняткову важливість в уявленнях давніх киян, полян і взагалі слов’ян. Вона — дружина верховного божества Шіви-Рудри. А ведійський Рудра — «рудий бик», «рудий вепр небес», як його називає «Ріґведа». Одна з зафіксованих назв ріки Сквирки — Сквира-Руда; у цій назві може приховуватися давня асоціація з рудим биком, якщо взяти до уваги, що санскритське шаквара означає «бик», «бугай», «самець». Тобто додаток Руда мовби уточнює, що мається на увазі саме рудий бик, пов’язаний з Рудрою. А ім’я Рудра іноді тлумачать і як Рудий, Рдяний. Рудра тотожний слов’янському Родові, на честь якого в гирлі Росі стояв літописний Родень. Одне з імен індуїстського Шіви, котрий перебрав собі основні функції ведійського Рудри-Рода — Вріша, «Бик». Воно споріднене з іменем слов’янського божества — Влес/Велес. І Шіва-Вріша (хінді Вріш), і Влес/Велес — «скотії» боги в своїх міфологіях. Тож ім’я Рудра може означати Рудий Бик, або просто Рудий. І сьогодні українці часто означають вола чи коня просто за мастю — Рябий, Сивий, Гнідий, Рудий, Вороний тощо, хоча значення «бик» чи «кінь» мається на увазі. Так само й ім’я Крішна, окрім значення «Чорний», може означати й «Чорний Самець», «Чорний Бик», «Чорний Віл».

А бик у давніх уявленнях пов’язаний із водою, вологою, дощем, як запорукою достатку й благополуччя. Тому недарма ідол «скотьєго» бога Влеса/Велеса стояв на Подолі, на березі Почайни. Санскритський вираз іти дощеві водночас означає осипати дарами. Та й самі слова на означення бика (вріша) й дощу (варша) споріднені й сходять до однієї дієслівної основи. Тож недарма ця основа могла виступати й активно виступала для творення гідронімів — назв річок, струмків, озер, ставків, інших водойм. А слово шаквара може означати як «могутній бик», так і «могутня вода», «могутня ріка». Це видається доречним, виходячи з природних особливостей в ареалі ріки Сквирки — вона мусить долати підвищену місцевість, перш ніж виривається в долину. З цієї особливості виходить і одне з тлумачень назви Сквирка — «Та, що проймає/протинає підвищений або кам’янистий грунт».

Таким чином, гідронім Сквара (і всі інші на Сквар) складається з компонентів — Ск+вар, де перший компонент має значення <371> «дужий», «могутній», а другий — «вода» або «бик». Гідронім Сквара співвідноситься з санскр. шаквара й хінді саквар — «бик» (досл. «дужий самець») і означає «Дужа/Сильна вода/ріка» або «Дужий/Сильний бик», оскільки поняття «вода» й «бик» взаємопов’язані. І в такому разі водні назви на Сквар стають в один ряд із численними «тваринними» гідронімами типу Рось, Роська, Бик, Самець, Вепр, Кабан, Жеребець тощо.


3. Сквира — топонім

Окрім гідронімів, є і низка топонімів на Сквир як в Україні, так і поза нею, засвідчених українськими, польськими, литовськими й чеськими джерелами. В Україні це місто Сквира; села Мала Сквирка (Білоцерківський район на Київщині), Skwiranka (спустошене село на Тетереві), Сквіртне, Skwirce (на Десні); ліс Skvarnyj (у Подільській землі; 1386 р.). Поза Україною відомі Skwirchyna (у Польщі; 1312 р.), села Skvirin (Чехія) і Skwirance (Віленський повіт), сіножать Сквирбулисъ у Литві (ЕП, 101, тут же й джерела). Таким чином, топоніми на Сквир локалізуються в північнослов’янському ареалі. Окрім форми Сквир один раз фіксується форма Сквар (ліс Скварний у Подільській землі), частіша в гідронімах.

Дослідники припускають, що село Мала Сквирка в гирлі ріки Сквира давніша за місто Сквира. Що, очевидно, слушно, бо непоодинокі приклади, коли назви з означенням Малий, Мала виявляються давнішими за назви з означенням Великий, Велика. Істотно те, що в ареалі Малої Сквирки чимало балто-слов’янських старожитностей, є давньоруське городище; вважається, що воно отримало назву за річкою, в гирлі якої розташоване. А найдавніші укріплення будувалися, як правило, саме біля злиття двох річок.

Важливі й деякі інші факти, особливо пов’язані з половцями, які в певні періоди брали активну участь в українській історії.

Як свідчить літопис, 1094 року великий князь Святополк ІІ Ізяславович одружився з дочкою половецького князя Тугоркана. Дослідники, посилаючися на пізніші родинні перекази власників тутешніх земель, схиляються до думки, що Святополк подарував тестеві місцевість по річці Сквирка й прилеглі землі. В усякому разі, подальша історія регіону (з XIV до XVI ст.) документально пов’язана з родом князів Половців со Сквира Рожиновських. Очевидно, саме тому Сквира якийсь час мала дві назви — Сквир (Skwir) i Половеччина (Polowieczyzna). Вкрай важливе в цій інформації те, що Сквира <372> пов’язана з половецькими князями і що прізвище князів — Рожиновські. Якщо половці й печеніги індоарійські племена, то прізвище Рожиновський цілком зрозуміле. В основі його, в такому разі, лежить індійське rajan, raja, raj — «правитель», «цар», «князь» (maharaja — «великий князь»). Тобто прізвище Рожиновський українською означатиме Княжинський (детальніше див. у статті «Індія, половці й Київська Русь»).

Дослідники вважають, що землі по Сквирці в ХІ ст. вже були заселені, бо поблизу проходила віднога Надроських оборонних валів 1031–1032 рр. Можливо, натоді існувала й фортеця Сквир у гирлі ріки Сквир. У подальшому на перший план виступає замок-фортеця Сквир, який дав початок місту Сквира. Замок, припускається, заснували половецькі князі десь у XIV ст. Як місто, Сквира відома з 1390 року. А замок, імовірно, постав через занепад давнішої фортеці в гирлі Сквирки. У документі 1616 року є повідомлення, що городище

1 ... 131 132 133 ... 160
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Індоарійські таємниці України, Степан Іванович Наливайко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Індоарійські таємниці України, Степан Іванович Наливайко"