Читати книгу - "Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко"

Ноксор з величною грацією обходить стіл прямуючи до мене, в кожному його русі можна було відчути наскільки небезпечний хижак до мене наближається. Мимоволі облизую пересохлі губи і дракон це помічає миттєво стріляючи в мене палаючими очима, а вони й дійсно палали! Шаленством! Обожнюванням! І передчуттям!

Ми спокійно виходимо з кабінету прямуємо до сходів, проходимо крізь зал очікування де на нас все так само жадібно облизують різними поглядами і звичайно я не забуваю попрощатися з ще одним своїм “знайомим”.  Повертаю веселий погляд безтурботності на сивика.

– Бувай мій друже, сподіваюся що ми вже ніколи не зустрінемося! – махаю на прощання і виходжу на двір.

Залазимо разом із моїм хвостиком в карету і нарешті їдемо до дому.

******

Прибувши до маєтку, я з щасливою моською заходжу в середину де на нас вже чекали наші трійко місцевих жителів.

– Ну що, вийшло? – схвильовано запитує Ненсі переминаючись з ноги на ногу.

– В нас все вийшло! – пищу радісно підпригуючи якби могла то і по стіні видерлась.

– Так! – викрикує Лайон – Ми нарешті повернули наш маєток.

– А як же інакше! Звичайно ж повернули! – радісно репетує Ненсі.

Я обертаюся назад до дракона який тихо собі стоїть позаду мене, але ж і йому треба подякувати, адже він теж допоміг! І також заслуговує на подяку!

– Думаю нам варто ще подякувати Ноксу, адже він теж нам дуже допоміг – промовляю не зводячи свого погляду з свого дракона.

– Не варто – трохи соромлячись відповіда.

– Ще й як варто! Адже тоді в нас нічого не вийшло! – звертається до дракона Ненсі ласкаво всміхаючись.

– А що як, нам сьогодні всім разом відмітити цю подію за вечерею? – пропоную, хапаючи двома руками Нокса за лікоть і тягну за собою.

– Хто ц-а? – запитує Єва вказуючи пальцем на дракона з цікавістю розглядаючи його напівобернену форму. Точно ж вона бачила його тільки в людській формі і то мигцем.

– Це Ноксор, – представляю їй дракона – а це Єва – вже представляю дракону малу бешкетницю – пам’ятаєш, я розповідала тобі про неї.

– Так пам’ятаю, – злегка всміхаючись – це часом не та мала бешкетниця яка бігала по всьому маєтку? – весело пригадав недавню історію, Єва ж… засоромилася?! Та невже! Все що я від неї зазвичай чую це вередування і скиглення! А тут вона вперше визнала що вчинила погано і зрозуміла це! Прогрес! Що тут скажеш!

– Я.. – почала Єва – я не х-а-тіла – з провиною ховає очі в підлогу.

– Та нічого, буває. Я в твої роки теж був непосидою, постійно десь встрягав і за це отримував – зі сміхом розповіда дракон, а Єва сором’язливо підіймає погляд в якому вже і слід простив від провини якої наче й не було.

– Годі стояти на порозі як не свої! – Ненсі вмикає свій режим командира – Ану марш всі до столу, а ще краще ідіть змийте з себе увесь дорожній пил, а я поки що все підготую!

– І я! – скрикує Єва – Я теж хочу го-т-а-вати!

– От і помічник вже є! Чудово, тоді гайда всім по своїх справах! – розганяє всіх “командир”.

– А тортик б-аде? – вкрадливо запитує Єва.

– Ну звичайно буде – всміхається Ненсі і йде разом з своїм супроводом на кухню, а я з драконом залишаємося в двох.

– Ну що, ходімо приводити себе до ладу, пане Дикий – звертаюся до Нокса на що той заходиться реготом коли я пригадала нещодавнє звернення стряпчого – Хм-м, а звучить непогано. Може тепер до вас так і звертатися, пане Дикий?

– Хоч мені це й дуже лестить, але краще не треба. Мені подобається як мене називає, моя пані – останні слова Ноксор прошепотів мені прямо в губи перехоплюючи мене за талію, втискаючи в своє тверде тіло, й накриває мої губи в жадібному поцілунку. Я теж йду йому на зустріч, перехоплюючі губами його нижню губу злегка прикушуючи і чую задоволений гуркіт який йде з самої середини його тіла. Що здавалося навіть я могла зрозуміти де саме він розпочинався, настільки гучний він був.

Нокс проводить язиком по моїх губах, його руки блукають моїм тілом, а я обхоплюю руками обличчя дракона ніжно гладячи пальчиками дводенну щетину і помічаю що Нокс став трохи меншим в розмірах, з нехотя розриваю наш поцілунок і дивлюсь в обличчя дракона.

– Ти знову повернувся в людську форму – і лише одне що видавало в ньому дракона, це були його неймовірні бурштинові очі – Ех, шкода що і хвостик зник, я навіть встигла за ним засумувати. – дражню трохи мого Дикунчика.

– Невже мій хвостик більше сподобався тобі ніж я? – прохрипів низьким голосом.

– Звичайно ти мені теж сподобався, але за цей увесь час я так до нього звикла, що якось вже й незвично бачити тебе без хвостика.

– Не бійся, нікуди твій улюблений хвостик не подінеться, а якщо так сильно засумуєш я зможу його повернути назад – і знову тягнеться до мене в поцілунку, але я накриваю його губи пальчиками зупиняючи.

– Дикунчику, ти не забув що нам треба готуватися, бо запізнимося на святкову вечерю. – Нокс шумно видихає, але не поспіша мене відпускати.

– Хмаринко, знову тікаєш від мене. – він втискає мене в себе ще міцніше, але не робить боляче – Що в тебе за погана звичка така?

– І яка? – тихо запитую до сих пір гладячи дракона по щоці.

– Спочатку роздражнити і розбурхуєш, а потім тікаєш не даючи головного призу.

– А що, ти думав буде все настільки легко? Якщо я погодилася бути тобі за дружину це не означає, що я буду давати тобі фору.

– Я тільки зараз зрозумів яка в мене жорстока дружина – грайливо шепоче мені в губи і знову намагається мене поцілувати, але я вивертаюся і натомість швидко чмокаю Нокса в щоку й біжу до себе, але за спиною чую протяжне:

– Хма-ар-ринко-о, а якщо наздожену? – басить низьким голосом й впиваючись жадібним поглядом звіра, який знайшов свою здобич.

– А ти спробуй. – і біжу по сходах на другий поверх, добігши до першого повороту обертаюся, щоб перевірити де дракон і помічаю що він увесь цей час стояв на місці стежачи за мною палаючими очима, і тільки зараз рушив уперед з неймовірною грацією хижака зробивши перший крок і так само не відриваючи від мене погляду.